19 липня 1980 року в Москві відкрилися ХХІІ літні Олімпійські ігри. Олімпійський вогонь несли від Афін до Москви 4836 кілометрів. Тоді деякі країни бойкотували Олімпійські ігри в Москві у зв’язку з введенням радянських військ до Афганістану.
Дебют естафети олімпійського вогню XXІІ Олімпіади відбувся 19 червня 1980 р. Дотримуючись традиції, головна жриця – грецька актриса Меріе Москаліу – з оливковим вінком на голові ловить лінзою промінь сонця, що в зеніті, та запалює вогонь. З її рук вогняний факел приймає перший спортсмен. Так розпочиналась олімпійська естафета 1980 р.
Шлях від Олімпії до Москви пролягав через міста і села Греції – 1170 км, Болгарії – 924 км, Румунії – 593 км, Молдавії, України та Росії (всього 4981 км).
Першим населеним пунктом колишнього СРСР, що зустрічав естафету було молдавське село Лєушани. 7 липня естафета перейшла кордон з Україною. Цього ж дня в Чернівцях відбулася урочиста зустріч естафети, і олімпійський вогонь у спеціальній чаші заночував у місті, для того, щоб наступного дня перейти в Хмельницьку область і далі за маршрутом.
Траса протяжністю 192 кілометри пролягла і через Буковину та Чернівці. На згадку про цю подію чернівецьку вулицю, якою несли вогонь, назвали вулицею Московської Олімпіади.
Фото факелоносців та організаторів з Чернівецької області.
Територією Буковини олімпійський вогонь несли понад 50 факелоносців. Серед них були спортсмени, відомі люди краю, журналісти, передовики виробництва. Кіцманський район представляли 5 факелоносців, яких відбирали з кращих спортсменів задовго до олімпіади — ще взимку. Претендентам під час відбору доводилося бігати по стадіону, який був вкритий льодовою кіркою.
Напередодні спортсмени тренувалися на стадіоні «Буковина». Всіх учасників олімпійської естафети розмістили в готелях «Верховина» і «Київ», годували у ресторані «Дністер», який на той час був дуже престижним у Чернівцях.
У липні 1980 році молоді спортсмени— факелоносці з Кіцманського району: Борис Рафалович, Микола Собко, Анатолій Кардинал, Георгій Ковальський, Віктор Марковський.
— Урочистості відбувалися на стадіоні «Буковина», який був переповнений. Впускали туди лише за запрошеннями. Було дуже багато міліціонерів. На ніч факел залишили в ратуші під охороною. О 6 ранку побіг перший факелоносець. Незважаючи на ранню пору, на Центральній площі і вздовж всіх вулиць Чернівців зібралися тисячі людей, — згадує Георгій Ковальський. — Нас знімало телебачення, була пряма трансляція по всьому Радянському Союзу.
– Пробігти один кілометр за чотири хвилини з факелом у витягнутій руці – не кожному під силу, – каже Анатолій Кардинал. – Факел важив 760 грамів.
— У мене й досі зберігаються форма і факел, які нам подарували. Це пам’ять і реліквія. Показую їх дітям, учням школи, — розповів Микола Собко. — Такого масштабного дійства, яке було організоване у 1980 році перед Олімпіадою, я більше за своє життя не бачив.
Віктор Марковський, Ярослав Смеречанський, Анатолій Кардинал, Микола Собко, Борис Рафалович, Георгій Ковальський зустрілися через 40 років після Олімпіади-80.
Олімпійський вогонь супроводжував цілий ескорт. Попереду їхали декілька міліцейських машин, за ними – автобус із факелоносцями та авто з кадебістами, спорту, вздовж дороги стояли міліціонери. Кожен факелоносець повинен був пробігти по кілометру.
Ярослав Смеречанський, який 40 років тому брав участь в організації відбору спортсменів від району для почесної місії, згадує, що відбирали не лише за спортивними досягненнями. Брали до уваги й особисті якості, людина мала бути «зразковою» у всьому. Адже місія факелоносця вважалась дуже почесною.
Кіцманчани, які несли олімнійський вогонь Московської Олімпіади-80, і зараз вважають спорт важливою частиною свого життя. Анатолій Кардинал практикує йогу, робить масажі. Георгій Ковальський та Борис Рафалович грають у волейбол. Віктор Марковський (наймолодший з факелоносців, який у 1980 році був старшокласником) нещодавно повернувся зі Сходу України, де не один рік захищав Україну. Микола Собко став вчителем фізкультури, а зараз очолює Брусенківську школу.
