21 жовтня 1947 року розпочалася найбільша повоєнна депортація із Західної України - операція «Захід». Ця примусова каральна акція радянського режиму стала найбільшим виселенням цивільного населення із західних областей УРСР у повоєнний період.

Це була одна з наймасовіших депортацій українців комуністичним режимом і наймасштабніша протягом повоєнних років. Вона охопила тодішні Волинську, Рівненську, Дрогобицьку, Станіславську (Івано-Франківську), Львівську, Тернопільську й Чернівецьку області. Переважну більшість виселених становили жінки та діти до 15 років.

Метою проведення операції було остаточне знищення українського визвольного руху під проводом Організації українських націоналістів, яке діяло за підтримки та сприяння місцевого населення, та було продовженням операції з виселення в Сибір сімей заарештованих чи вбитих учасників ОУН та УПА, а також тих, хто перебував на нелегальному становищі чи підозрювався у співпраці з повстанцями.

Протягом однієї доби (у деяких гірських районах через негоду операція затягнулася до 26 жовтня) було депортовано понад 76–78 тисяч українців (приблизно 26 тисяч родин), серед яких більшість становили жінки та діти віком до 15 років.

Депортованих у товарних вагонах відправляли на каторжні роботи до копалень, шахт та лісозаготівель у віддалені райони Сибіру та Казахстану.

Загалом планувалося будь-якою ціною виселити за один день майже 100 тисяч осіб, використовуючи вантажні вагони, автомобілі, військову техніку та навіть гужовим транспортом.

Для забезпечення реалізації операції зі східних районів УРСР та із різних округів РСФРР були відряджені до тисячі співробітників МГБ в кожну область де проводилося виселення, у тому числі високопоставлені генерали, призначені уповноваженими по областях при начальниках обласних управлінь МГБ. Також залучалися військові внутрішніх військ МГБ та Радянської армії.

Для забезпечення виселення запланованої кількості осіб, уповноваженими МГБ готувалися списки так званих резервістів, оскільки передбачалося, що частина сімей вдасться до втечі, щоб уникнути виселення.

Залишене майно, землю та нерухомість передбачалося розподілити на потреби колгоспів, місцевої влади, безхатьків та ін., відповідальність за що покладалася на обласні виконкоми КП(б)У.

Більшість потягів зі "спецпереселенцями" прибули на підприємства вугільної промисловості східних районів СРСР. Окрім того, "активних українських націоналістів" відправили під конвоєм в Омську область для роботи на підприємствах і в сільському господарстві.

Кількісні показники по операції "Запад" у документах радянських спецслужб неодноразово уточнювалися. У "Довідці про кількість сімей активних учасників..." від 27 травня 1948 року йдеться про 26 332 сім'ї - 77 791 особу. З них - 18 866 чоловіків, 35 685 жінок та 23 240 дітей до 15 років.

Під час операції «Захід» 21 жовтня 1947 року з території Буковини (Чернівецької області) було примусово виселено понад 600 родин, що за уточненими архівними даними становило близько 2 000 людей.

Радянські каральні органи МДБ розробляли операцію з цинічною точністю, тому в розсекречених архівах СБУ та МВС збереглися детальні цифри й подробиці цієї трагедії на Буковині.

Основним пунктом призначення для депортованих мешканців Буковини стали вугільні басейни та копальні Казахстану.

Зі своїх домівок цим потягом прибули 2 132 особи (837 сімей). Серед них було лише 459 чоловіків, натомість жінок — 1 068, а неповнолітніх дітей — 605. Тобто майже 80% депортованих буковинців становили жінки та діти.

Людей перевозили у зачинених вантажних «товарняках». Замість норми у 35–40 осіб туди набивали до 70 людей. Через раптові люті морози в жовтні 1947 року стіни вагонів покривалися інеєм, практично не було їжі та води, через що частина літніх людей та дітей померли ще в дорозі.

Буковина, особливо її гірські райони (Путильський, Вижницький), чинила запеклий опір. Радянські війська зіткнулися з двома перешкодами:

  1. Аномальна негода: 21 жовтня Карпатський регіон засипало двометровими кучугурами снігу. Щоб дістатися до віддалених сіл та заблокувати шляхи відходу повстанців у ліси, загони МДБ використовували важку бронетехніку та танки.

  2. Спротив та попередження: Організація українських націоналістів (ОУН) знала про підготовку депортації. Підпільники масово поширювали листівки: «Ховайтеся, вас будуть виселяти!». Завдяки цьому сотням буковинських родин вдалося вночі втекти в ліси до початку обшуків.

Усе майно вивезених буковинців — хати, земля, худоба, реманент — негайно конфісковували та безкоштовно передавали новоствореним місцевим колгоспам.