Кожного року 4 березня біля пам’ятника Володимирові Івасюку в його рідному Кіцмані звучить «Червона рута». Щороку вшанувати митця, поділитися спогадами про нього збираються кіцманчани і гості міста. До підніжжжя монумента Скрипалю в різні роки покладали квіти президенти і відомі митці, музиканти і шанувальники його творчості, ті, хто особисто знав Володю і хто полюбив його талант вже після того, як Володимир покинув цей світ і залишив безцінний доробок пісень та віршів для нащадків. Мабуть, він був занадто щирим, талановитим, занадто любив Україну і відчував себе українцем. Він міг повести за собою мільйони. Саме тому тоталітарний режим підло знищив 30-літнього Володимира Івасюка, але не міг знищити пам'ять і музику. Вони — вічні…
Цьогорічне вшанування Володимира Івасюка довелося обмежити через заборону масових заходів. Та це не завадило прийти до пам’ятника Маестро жителям Кіцманщини, які вважають день народження видатного кіцманчанина своїм особистим святом. Адже він є близьким і наче рідним для кожного з нас.
Спершу всі бажаючі побували в музеї Володимира Івасюка, який вже 11 років діє в Кіцманській музичній школі, де вчився видатний митець і яка з гордістю насить його ім’я.
Біля підніжжя пам’ятника виступили представники влади: голова райдержадміністрації Олексій Добровольський, голова районної ради Петро Лумей, голова Кіцманської міської ОТГ Сергій Булега.
Пісні Володимира Івасюка виконали переможці районного конкурсу української естрадної пісні "Пісня буде поміж нас", викладачі музичної школи Денис Рудяк і Світлана Колосовська, соліст Чернівецької обласної філармонії Василь Пенюк.
Після традиційного спільного виконання "Червоної рути" до підніжжя пам’ятника Володимиру Івасюку поклали корзини і букети барвистих квітів.
У фоє районного будинку народної творчості та дозвілля розгорнули виставки, присвячені митцю: картини, фотографії, особисті речі, і навіть зошити та щоденники Володимира Івасюка.
