“Я просто люблю спорт і рух. В моїй родині ніколи не було спортсменів і я не вважаю себе спортсменом. Я не професіонал і високо себе ніколи не ставлю”, — ці слова належать багаторазовому чемпіону України на короткі і довгі дистанції, триразовому срібному призеру чемпіонату Європи з рогейну, кандидату в майстри спорту по спортивному орієнтуванню, члену асоціації бігунів України Танасію Миколайовичу Маковійчуку.
Згадує, як вчитель фізики Неполоківецької середньої школи Микола Миколайович Гаюк, який був закоханий в спорт, запропонував Танасію взяти участь в обласних змаганнях серед сільських, селищних рад області, що проходили в Хотині і, звичайно, виступати за Неполоківці. Танасію Маковійчуку було тоді 42 роки. Це був його перший виступ на змаганнях, а через рік, вже у віці 43-х років почав бігати на відстані 23 кілометри — від станції Орошани до Кіцманя і назад. Відчув тягу до спорту, до бігу. Відчув в собі силу духу. Здається, що біг закладений в крові Танасія Миколайовича.
Це для нього просто насолода!
Зрозумів, що йому все під силу і що вислів "Здоров'я — найцінніший скарб людини" — це для нього. В 40-років Танасій Маковійчук починає нову сторінку в своєму житті. Він повністю відмовляється від цигарок і алкоголю. Все своє зріле життя Танасій Маковійчук присвятив спорту. Заодно, відчув приємний смак незліченних перемог, нагород, переживань.
Його, бігуна по трасі Орошани — Заставна, Орошани — Снятин, Орошани — Чернівці в обидва боки впізнають водії зустрічних машин і автобусів, сигналять, махають руками, так приємно вітаються.
В пробігу це становить 160 - 50 кілометрів. В любу погоду Танасій Маковійчук біжить, і це вже у віці 76 років! Бувало, що босим по снігу біг по 5 кілометрів. Не боїться нічого, бо тіло загартоване сонцем і обливанням холодною водою. Був випадок, коли Танасій Миколайович біг по трасі до Кіцманя, а навкруги все замело снігом, великі кучугури, автотранспорт не їде, мороз 14 градусів, а біжить у шортах. Відчув, як тіло стає шоколадним і тоді треба дуже уважно слідкувати за дорогою, щоб уникнути травм.
Хоча були і травми. Від цього ніхто не застрахований. Кожен біг по трасі це великий досвід у спортивному житті.
Для себе зробив багато висновків, перевірив на витривалість свій організм.
Найкращий час для бігу — це біг о 17-19 годині. А ще головне, в одну сторону забігу треба бігти ліворуч, а назад — по праву руку. Тоді кросівки зношуються однаково.
Якщо в сильний дощ майка мокра, то і висихає вона на тілі.
Негативно впливають і вихлопні гази з автотранспорту.
Багато спортсменів перед стартом на змаганнях приймають різні добавки, а Танасій Маковійчук має з собою, приготовані дружиною, вареники з картоплею чи картоплю, запечену з салом. Прекрасна їжа для спортсмена!
О будь-якій годині ночі Танасій Маковійчук може прокинутись і бігти, просто вміє себе настроїти. Навіть, якщо їде на змагання і при цьому певний час не бігав, то значення не має. Біжить і перемагає!
Де тільки наш земляк не побував на міжнародних змаганнях: Латвія, Фінляндія, Чехія, Польща. Два рази брав участь у чемпіонаті світу у Санкт-Петербурзі. А ще були міста Київ, Луганськ, Донецьк.
Завжди на змаганнях з Танасієм Миколайовичем його найкращий товариш Георгій Бордіян з Чернівців, майстер спорту по спортивному орієнтуванню (рогейн). Рогейн — тривалість змагання 24 години. Фізична витривалість в цьому виду спорту дуже потрібна!
По воді, по болоту... Просто витягували один одного з болота. Вижниччина - Мигово, Берегомет. Буковель. Там такі гори!
Перший марафон у Танасія Миколайовича був в 2001 році в Києві, в Національній академії оборони України, а через два тижні в Польщі, місті Познань. І тут був успіх! 42 кілометри пробіг за 3 години 13 хвилин і 39 секунд. 143 спортсмени брали участь у змаганнях, серед них 18-м і першим серед іноземців був Танасій Миколайович. Згадує, що був сильний дощ — любима погода нашого земляка!
Ще п'ять років підряд приходили запрошення Танасію Маковійчуку з Польщі на участь у змаганнях. На чемпіонат світу в Чехію Танасій Миколайович їхав у віці 73 роки! Учасники чемпіонату — спортсмени віком 65+.
"У великий спорт мене впустила наша Наталія Кудельницька. Я пам'ятаю її слова, її науку. Дуже вдячний Наталії Василівні і я її не підвів", — говорить Танасій Маковійчук.
Досягнення в спортивному житті нашого земляка високо оцінені місцевою владою. Грамоти за активну життєву позицію, за участь у розвитку ветеранського спорту, за досягнення значних успіхів в області державного та міжнародного рівнів ветеранського спорту, участь у просвітянській роботі та 150-річчя з часу заснування "Просвіти".
А ще Танасій Миколайович є Почесним громадянином Неполоківецької селищної ради. З приємністю згадує слова, на той час голови селищної ради Уляни Віксіч, яка сказала: "Я вам вірю" і вручила конверт з наповненням.
Пам'ятає слова знаного спортивного діяча Кіцманщини Василя Васильовича Капацина, на жаль, уже покійного, коли на чемпіонаті району Танасій Миколайович зайняв друге місце. "Ви знаєте, Танасію, яку ви місію відкрили для телебачення і радіо!", а ще один з молодих спортсменів спитав "Звідки ви, вуйку?".
— Я хочу своїм прикладом в спортивному житті показати, що спорт потрібен кожному з нас в будь-якому віці, — ділиться думками ветеран. — Як каже народна мудрість "Рухайся більше — проживеш довше".
Гордістю для Танасія Миколайовича є орден Миколи Чудотворця, який вручили за значний вклад у розвиток місцевої церкви. Вся сім'я Танасія Маковійчука працює на благо Свято -Покровської церкви (ПЦУ), що в Орошанах.
…Народився Танасій на Вижниччині, в Милієво, в багатодітній сім'ї. П'ятеро дітей, найстаршим був Танасій, якому довелося няньчити менших своїх братиків і сестричку.
Сім'я Маковійчуків переїжджає в Орошани і початок навчального року Танасій починає вже в цьому селі. Згадує, що в одному приміщенні навчались два класи — перший і третій, а в другому приміщенні — другий і четвертий класи разом. По пів уроку відводилось учителем кожному класу. Навчання було лише російською мовою. Було дуже важко засвоювати матеріал по географії, математиці, історії, враховуючи те, що Танасій з села, де був свій діалект. Але вже в 5 класі Неполоківецької школи диктант російською мовою написав на "відмінно".
Після закінчення школи Танасій вступив у Чернівецьке училище на навчання за спеціальністю слюсаря-жестянщика з виготовлення вентиляційних систем. Тато Танасія був залізничником, тому і молодому хлопцю випала ця ж стежина, яку пройшов з гідністю!
Дякуючи неполоківчанину, талановитому майстру залізниці Василю Козачуку, Танасій легко освоїв п'ятий розряд слюсаря вентиляційних систем. За відмінну роботу на залізничній колії має високу нагороду — орден "Знак пошани" і грамоти Львівської залізниці. Загальний стаж роботи в Танасія Миколайовича майже 44 роки, з них на залізниці — 29. Династія залізничників цієї знатної сім'ї продовжується: зять, внучка з чоловіком.
Син Борис — військовий, десантник, підполковник запасу. Коли ще був маленьким, то вдома було три турніки різної висоти. Зараз є троє правнуків, які також мають тягу до спорту.
Головне зараз — Перемога над ворогом!
Дарія БАБЮК,
заступник голови ради Чернівецької
районної організації ветеранів України.
