"91 рік — це зовсім не похилий вік", каже — голова ветеранської організації села Шипинці Орися Миколаївна Луцяк про свою односельчанку, ветерана праці Степанію Івасюк
Степанія Аксентівна Івасюк з Шипинець зустрічає свою 91 весну. Людина дуже цікава, години спілкування зі Степанією Івасюк пролітають досить швидко. Чітка пам'ять, теплі спогади, для свого віку досить енергійна і рухлива.
"В дитинстві і молодості життя було тяжким, але серце раділо, бо не було війни, не гинули люди… Зараз є все, але нема добра, Нема пробачення нашим ворогам, бо гинуть діти", — в цих мудрих словах і є сама Степанія Івасюк.
Дитинство Степанії не було з легких.
“У господарстві тримали вівці, свині, і відповідно — була бринза, солонина, які ділили по кусочках, все було з розрахунку на сім'ю. Два рази на тиждень пекли хліб. Був млин, мололи муку. Їсти було що. Ткали верені і горботки, у кожного була кужівка і пряли вовну. Влітку ходили босими, а взимку в довбанцях, — як перлини, нанизує спогади. — Довбанці робили самі. Це дерев'яна підошва з вільхи. Витесували такі ковбочки. А пшеницю, жито обмолочували і з цих стебел плели кісочки, а потім ниткою їх вплітали догори. З вовни плели довгі панчохи. Бо черевички дорого було зробити і їх робили, коли дівчина була вже дорослішою. Ще робили капчики полотняні, спереду і ззаду яких було по клаптику шкіри.
Восени згрібали листя, щоб зимою було чим топити в печі.
Знаю біду і добро. Завжди старалася порадити людям на добре. Бідована, але скільки мною вже прожито. А ще, змалку змушена була допомагати матері по господарству, бо тата і двох братів забрали на війну. На дивані не залежуюся, в любу погоду треба ходити. — продовжує Степанія Івасюк.
Чудова пам'ять! Пам'ятає пісні, колядки своєї молодості.
Степанія Івасюк не цуралася ніякої роботи. Працювала на колгоспному току, була завідувачкою складу. І так промайнуло 42 трудових роки. Один запис в трудовій книжці. Завдяки своїй працьовитості, повазі до односельців Степанія Аксентівна здобула авторитет у колгоспі. Пам'ятає, що в Кіцмані було свято сільського господарства , на якому виступала з промовою і їй вручили премію. Це було приємно!
За своє життя зуміла побудувати дім, виростила доньку.
Нині найбільша мрія у Степанії Івасюк побачити Перемогу: "Український народ дуже працьовитий, його не повинні знищувати." Про це молиться ця проста, приємна жінка-шипинчанка.
Побажаймо Степанії Івасюк в її день народження, 2 березня, щоб здоров'я не підводило і дозволяло прожити ще не один рік в затишній атмосфері її рідних, від яких відчуває підтримку, повагу, шану і любов.
Многая літа Вам!
Дарія БАБЮК, член президії Чернівецької обласної ради ветеранів.
