Для сьогоднішнього українця цікаві та різноманітні вихідні, насичене дозвілля і відпочинок — зовсім не проблема. Пропозицій вистачає на різний смак і гаманець. А ось як і де в минулому столітті проводили свій вільний час наші бабусі та дідусі, коли можливостей і місць для відпочинку було значно менше? Історія пам’ятає все. Тож, за історичними даними, століття тому чернівчани вже знали, що таке новорічний ярмарок, вчилися кататися на ковзанах і ходили на бали-маскаради.
Досліджували культурне життя Чернівців сторічної давності журналісти Погляду Вони спілкувалися з науковцями, істориками міста, корінними чернівчанами, щоб відтворити картину тогочасних чернівецьких розваг. Сьогодні поговоримо детальніше про бали. У Чернівцях взялися відроджувати давні традиції проведення світських заходів та балів. З 2006 року – муніципальні бали, а з 2012 — офіцерські. Спроби ніби й вдалі, та сучасний бал все ж дуже віддалено схожий на ті, що відбувалися століття й більше тому. Вони були надзвичайно розкішними, відчувалася висока культура.
Балювали до п’ятої ранку
Сто років тому бали у Чернівцях були не простими, вони були реальним відображенням політичної ситуації у краї. Зокрема, таким вважали «представницький бал буковинських євреїв» та запланований на майбутнє «великий єврейський бал». Про цей захід написала у статті із назвою «Бал «Гасмонеї» газета «Czernowitzer allgemeine zeitung» у номері від 10 січня 1912 року. Ідея цього балу, йдеться у статті, виникла не з наміру євреїв організувати зібрання «для своїх», а з публічно висловленого бажання запросити всі нації краю до участі у спільному заході під суто єврейськими знаменами.
На думку багатьох, це було гарне та пишне свято. Як і на інші бали, які відбувалися у Чернівцях, на цей запросили багато офіцерів. Журналісти, які висвітлювали цю подію у газеті, писали про них так: «офіцери, яких на балу було особливо багато, віддавалися танцям сповна і так активно, що навіть о п’ятій годині ранку бал не подавав жодних ознак втоми». Окрім військових, на балу було багато вельмишановних гостей – депутатів та чиновників найвищого рангу.
Пишні бали відбувались у народних домах. А офіцери були завидними женихами, тож їх кликали на всі бали, які відбувалися в місті.
Століття тому бали тривали всю ніч. Вхід на декотрі із них був платним, тож дозволити собі балювати могли тільки досить заможні городяни
Щодо військових, то, як розповів доцент кафедри етнології, античної та середньовічної історії ЧНУ Олександр Масан, на різні світські заходи їх запрошували тому, що вони були, по-перше, представниками із заможних родин, а отже їх вважали завидними женихами.
Вбрання панянок, запрошених на бал, зважаючи на детальне описання у газеті, було надзвичайно дорогим та розкішним, підібраним зі смаком. Сукні було пошито переважно із оксамиту, а невід’ємною оздобою було мереживо та хутро. Капелюшки не були обов’язковим предметом туалету, більшість обмежилася коштовними заколками для волосся.
На балу був фуршет і роздавали подарунки, а музикантів запрошували з Глиниці або Шипинців
Якщо у місті 100 років тому відбувався бал, то це була надзвичайна подія й описували її з усіма деталями – від переліку гостей до опису коштовностей та типу тканини, з якої пошито сукню дами. До нього заздалегідь ретельно готувалися. Адже це були не просто вечірки. Тут знайомилися, влаштовували побачення, зрештою, танцювали і веселилися до світанку. Про один із найбільших балів написали у газеті «Czernowitzer Allgemeine Zeitung» від 10 січня 1912 року. Адже на цей захід було публічно запрошено представників усіх національностей, які мешкали в місті. До того бали зазвичай проводили у народних домах, де збиралися представники одних національностей.
Проводили бали, щоправда, не лише у місті. Подібні забави організовували і в селах, де мешкало багато шляхтичів. Про один із таких йдеться у книзі «Буковина і буковинці» Ф.Чев'юка і В.Захарчука.
«Деякі особливості культури та побуту буковинська шляхта зберегла аж до середини ХХ століття. Наприклад, влаштування громадських танців — «шляхетських балів, — пишуть автори. — За свідченням одного із місцевих старожилів Георгія Гринчука, який свого часу займався організацією «балів» у Костинцях, цей вид громадських розваг влаштовували під час великих державних або релігійних свят».
Для цього заздалегідь збирався такий собі організаційний комітет, кажучи сучасною мовою, з найшанованіших шляхтичів. Вони збирали гроші на музику і, так би мовити, фуршет. Танці обов'язково мали бути у приміщенні. Для цього винаймали велику стодолу у добрих ґаздів. Прості селяни теж організовували танці, але, на відміну від шляхти, не переймалися місцем проведення, а танцювали просто неба на толоці або іншій просторій галявині.
Відновлений другий офіцерський бал у Чернівцях 2013 року.
На шляхетські бали музикантів запрошували із Глиниці, або Шипинців Кіцманського району. Іноді — музикантів із Чернівців. На «баль» до Костинців приїжджали військові та студенти із Чернівців, а також хлопці сусідніх із Костинцями сіл.
На вході стояли калфи. Вони збирали гроші за вхід і роздавали всім гостям іграшкові сувеніри, які були парними. Наприклад, пара чобітків. Потім хлопці і дівчата на балу шукали свою пару за допомогою іграшок. Бували і кумедні ситуації, коли одну частину іграшки давали старшій жінці, а другу — юнакові.
Оголошення про проведення благодійного балу-маскараду у Чернівцях 27 лютого 1854 року. Документ надано Чернівецьким обласним архівом
«На балю танцювали танго, вальс, фокстрот та інші танці. Розпочинався баль о 8-9 годині вечора. На дверях стояли калфи — парубки, що відповідали за організацію балю. Рівно о 12 ночі музиканти робили перерву і їх запрошували до столу, а «бальові» запрошувалися до буфету, де можна було скуштувати вина, горілки, пива та холодних закусок», — йдеться у спогадах Г.Гринчука.
Одяг на бал строго регламентувався. Чоловіки повинні були бути у костюмах, а жінки — у сукнях і туфлях. Треба сказати, що цього правила дотримувалися навіть взимку і негоду. Мабуть, не треба пояснювати, що на бал панянки завжди одягали найкращі сукні. Модним тоді був оксамит. Таку сукню могли прикрасити витонченим мереживом чи хутром.
На балу обирали короля і принцесу
Під час балів юнаки та дівчата мали можливість проявити свою симпатію один до одного. Наприклад, юнаки купували букети своїм обраницям, а дівчата — дорогі цигарки своїм кавалерам. З продажу букетів спеціально влаштовували справжній аукціон. Продавець мусив мати неабиякий ораторський хист: він ставав на стілець і починав торг. Продавець під час аукціону намагався підняти ціну якомога вище, а чоловіки торгувалися. Щоправда, не всі. Адже той, хто купив найдорожчий букет, оголошувався «королем» балу. А це було почесно. Та дівчина чи жінка, якій дарували такий букет, ставала «королевою» балу, і пара під оплески всіх присутніх танцювала вальс-соло. А згодом до них приєднувалися інші пари.
Свою симпатію на балу можна було проявити також за допомогою листівки. Хлопці купували листівки, підписували їх і вкидали у спеціальну скриньку. О 2-3 годині ночі пошту сортували і та панянка, яка отримала найбільше листівок, оголошувалася «принцесою» балу. Відтак дівчина підходила до хлопця, який їй подобався, і запрошувала до танцю. Він ставав «принцом» балу, інші пари розходилися, вони танцювали свій вальс.
Дівчат без кавалерів на бал супроводжували старші жінки
Про бали у Чернівцях у 1930-х розповів корінний чернівчанин, актор музично-драматичного театру ім. О.Кобилянської Тарас Рідуш. За його словами, в Українському народному домі влаштовували неймовірні бали. Усі були одягнені зі смаком, знали одне одного й було прийнято знайомитися. Його ще маленьким батьки брали на бали із собою.
Відчувалася висока культура. Наприклад, дівчата без кавалерів ішли на бал лише у супроводі старшої жінки.
Танцювали переважно проти неділі, пригадує пан Рідуш, однак мама розповідала, що коли вона була дівчиною, танцювала проти понеділка. А вранці із Вінницької вулиці йшла працювати на полі, її батько Теодор Кухта орендував землю в Остриці. Було багато людей, яким треба було вдосвіта йти працювати на фабрику, проте люди бал не пропускали, вони були віддані традиціям.
На благодійному балу збирали гроші на картоплю для бідних
Проводили на Буковині й благодійні бали й вечори. Окремо про один із таких у місті Вижниця написала газета «die Volkswehr» 16 квітня 1910 року. Захід у готелі «Фріст» організували дві панянки – пані Райхманн та пані Зущин. Він розпочався із музичного концерту, після чого, як пише газета, були танці, через що піднесений настрій тривав до світанку. На балу зібрали 483 крони, які запланували витратити на придбання картоплі для місцевої бідноти.
Представники молодої інтелігенції в модному одязі на карнавалі у Чернівцях. Рисунок А. Вейделя. 1840-ві роки.
Бали-маскаради були у Чернівцях і набагато раніше. Зокрема, як розповіла начальник відділу використання інформації документів Держархіву Чернівецької області Наталія Масіян, в обласному архіві зберігся документ, надісланий до Буковинської крайової управи, датований 27 лютого 1854 року – оголошення про бал-маскарад, який мав відбутися того ж дня у залі Микулича (приватний зал). Вказано, що це мав бути благодійний бал, кошти з якого планували перерахувати до Фонду інвалідів та бідних городян міста Чернівці. Займався організацією заходу Франц Урбані. В інших документах він значиться як людина, яка організовує різні заходи і театральні вечори.
Того ж року буковинська крайова управа забороняє проводити бали у приміщенні театру. Його визначають як місце, непридатне для цих заходів.
1890 року було затверджено статут спеціального товариства, яке створили для піднесення товариського спілкування і влаштування різних заходів. Воно часто організовувало бали. Також значиться, що схожі заходи часто супроводжувала капела 41 піхотного полку. Духовий оркестр цього полку, до речі, влітку грав у Народному парку (нині це парк Шевченка).
Документ 1890 року про затвердження статуту спеціального товариства, яке займалося у тому числі й організацією різних розважальних заходів та балів. Документ надано Чернівецьким обласним архівом.
