Минає сумний рік, як у боях за Україну загинув Бизин Олександр Омелянович (21.08.1974-12.01.2023).
Народився і виріс у Кіцмані, згодом закінчив Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка та здобув вищу технічну освіту за спеціальністю інженер-механік. До мобілізації працював електромонтером з обслуговування підстанцій на електричній підстанції ПС 330 кВ «Чернівецька». Енергетиці присвятив понад 19 років. Колеги і друзі високо цінували його професійність, доброзичливість та готовність допомогти.
Олександр був люблячим батьком та чоловіком, людиною справи та честі. Завжди боровся за справедливість, був готовий прийти на допомогу. Майстром на всі руки називали його колеги, друзі та знайомі.
Олександр завжди непохитно вірив в Україну, був готовий ризикувати власним життям, щоб захистити рідну землю та власну сім’ю. Після мобілізації до лав Збройних сил України служив старшим лейтенантом військової частини А 7186 та командував І стрілецьким взводом 2 стрілецької роти. Побратими поважали та цінували свого мудрого командира, його виважені рішення. Загинув Олександр Бизин 12 січня 2023 року внаслідок вибухової травми після танкового обстрілу, виконуючи бойове завдання в селі Невське Красноріченської селищної громади Сватівського району Луганської області.
Поховали Олександра Бизина в рідному Кіцмані з належними офіцеру-Герою військовими почестями.
Його загибель стала великою втратою для всіх, хто знав Олександра. Насамперед для нас — люблячої сім’ї, а також для друзів, колег, побратимів…
Нам важко і сумно без його доброго слова, мудрої поради, лагідної посмішки, щирих люблячих очей. Ніколи в наших серцях не згасне вогник любові та світлої пам’яті.
З сумом дружина Мар’яна, дочка Інна, син Іванко, мама Катерина, швагро Михайло.
Страшна і невблаганна війна рік тому забрала життя чудової людини, гарного сім’янина Бизина Олександра Омеляновича з Кіцманя.
Він загинув, захищаючи свою рідну землю і кожного з нас, залишив осиротілу родину, пекучий біль в наших серцях.
Для нас він був найкращим, людиною з великим серцем, веселим, працелюбним, добрим та привітним до людей.
Пам’ять про людину, воїна-захисника живе, як про символ справжнього героїзму та відданості Україні.
У безжальному горнилі війни, загубивши сина,
Сумує наша сім'я, серце горить від болю.
Наш Олександр віддав життя за вільну долю,
За те, щоб щасливою й сильною була Україна.
Очі матері, як ріка сльозами повна,
Туга стелиться білим снігом.
Покладемо квіти на поле вічного спокою,
Подякуємо за те, що він був у нашому житті.
Запам'ятаймо його у любові та гідності,
Світла пам'ять йому, вічний покій його душі.
Добрий, світлий спомин про Олександра стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам’яті рідних, колег, друзів, бойових побратимів, усіх, хто знав його, любив і шанував.
Молимось щоденно, щоб його душа знайшла вічний спокій у Царстві Божому…
З сумом мама Степанія, брат Іван та вся родина.
Рік тому, захищаючи Батьківщину, загинув наш однокласник, вірний товариш, чудовий друг Бизин Олександр Омелянович з Кіцманя.
Смерть завжди трагічна і несподівана, особливо для родини та близьких друзів, які втратили люблячого та турботливого сина, чоловіка, батька, брата та друга.
Згадуючи шкільні роки, ми завжди з теплом говорили про Сашка, адже він був дуже добрим, фактично безвідмовним – коли б до нього не звернулися з проханням про допомогу, ніколи не відмовляв, допомагав, чим міг. Саша був майстром на всі руки, веселим, працелюбним, привітним.
Талановита людина – талановита у всьому, і саме таким був Саша. Про нього можна говорити годинами, розповідати якою він був Людиною…
Саша був успішним і в особистому, і в професійному житті, мав гострий розум і високий інтелект. Він завжди боровся за справедливість, був готовим прийти на допомогу у будь-який час, мав відмінне почуття гумору і розвинуту інтуїцію.
Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати рідної, близької людини, та нехай добрий, світлий спомин про покійного захисника стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам’яті рідних, колег, друзів, бойових побратимів, усіх, хто знав його, любив і шанував.
Сумуємо разом із Вами, низько схиляємо голови у скорботі.
З щирою скорботою однокласники.
