У П’ядиківцях Неполоковецької тергромади облаштовують соціальну трапезну для потребуючих.
П'ядиківські молодички – це справжній бренд села! Вони не тільки разом співають у гурті «Берестяночка» (стара назва цього села – Берестя), співають в церковному хорі, беруть участь у всіх весільних традиціях (співати «до барвінку», який зривають нареченій на вінок, вінчальним «батькові і матці» - увечері, коли тих вшановують, а вони натомість роздають подарунки), а й допомагають родинам односельчан достойно провести в останню путь померлих родичів, беручи на себе організацію поминок у трапезній на церковному подвір'ї, а ще ось уже цілий рік готують і відправляють смаколики на фронт нашим захисникам.
Днями відправили 28-ту передачу, і лідерка цієї спільноти, жартівниця і балагурка, 74-річна Степанія Онуфріївна Пріньковська розповідає, як одні односельці наквасили капусти і пожертвували для доброї справи, а інші купували м’ясо і допитувалися, якими шматками має бути порізано – великими чи не дуже, як у місцевій пекарні закуповують випічку, а власниця ще додає булочок від себе без грошей…
«Шофер один возить постійно допомогу на фронт, він наш, з нашої громади, і сам був в АТО раніше, - розповідає пані Степанія, яка має і чималі організаторські здібності, і почуття відповідальності, адже понад два десятиліття є депутаткою сільради. – Возить у Запорізьку, Херсонську область, на передову. Цього разу ми тушили капусту з м’ясом, смажили котлети, солодощі пекли, тістечка домашні. Навіть цибулі дві сітки передали, цього теж хлопцям треба. Підприємці дали водичку – солодку і мінеральну, свіжий будз. Школа наша багато дала – постійно збирають шкарпетки, одяг. От 4-го числа ми відправили 26-й раз, і вже готуємося до наступної відправки. Знову будемо готувати і купувати - футболки, шкарпетки, каву-чай… Купуємо ковбасу суху, полендвицю, буженину…»
Згодом збираються решта жінок, і кожна має що розповісти.
Ідея разом готувати виникла, звісно, не на порожньому місці. Сама пані Степанія майже чверть століття куховарила на весіллях та інших родинних подіях, на які її запрошували. Тепер уже, хоч і здоров’я не те, в гурті цілком справляється. Тож щедро ділиться з односельцями своїми кулінарними талантами.
Храм на честь Св. Апостола Івана Богослова, зведений православною громадою, відносно молодий, йому лише років 30. Майже 5 років тому громада вирішила вийти з підпорядкування московського патріархату.
Роки чотири тому задумалися про те, щоб допомагати односельцям під час поховання рідних: замість додаткових витрат на поминки в закладах громадського харчування, влаштовувати це меншим коштом. Так при церкві з’явилася трапезна і самоорганізувалася група жінок, які готують пригощання на храмове свято, і поминальні обіди, що обходяться значно дешевше.
Адже родина померлого і так психологічно пригнічена, оскільки переживає втрату, та ще й несе фінансовий тягар…
Громада села допомагала пожертвами – селяни віддячували «Берестяночці» за коляду у Різдвяні свята. Власними силами облаштували тісненьку кухню: збудували справжню піч, у якій і випікають калачі, і готують страви на велику кількість людей; поприносили з дому каструлі та інший посуд, нарізають і обробляють продукти на двох невеликих пристосованих столах, мають і звичайну газову плиту.
Тут готують – і для односельців, і для фронту. У колектив чудово влилася переселенка із Запорізької області Наталя, у себе на батьківщині вона очолювала громаду, тож чудово знає, яким важливим є згуртування і єдність. Працює в кухні разом з усіма.
Поруч – власне трапезна: простора, з довгими столами, з тарілками-ложками-виделками-склянками. Тут годують – і на поминках, і коли був великий наплив переселенців. Тут же планують годувати і інших потребуючих – стареньких, немічних, самотніх, а також ВПО, які живуть в умовах, де немає можливості самостійно готувати. Окрім їжі, це ще й місце, де можна поспілкуватися, розвіяти самотність, відчути підтримку і небайдужість інших.
А ще релігійна громада парафії на честь святого апостола Івана Богослова Чернівецької єпархії Православної Церкви України села П’ядиківці зважилася написати проєкт і подати його на конкурс від «Карітасу Чернівецької Єпархії», оголошений у рамках проєкту «Долаючи розломи для соціального згуртування у постраждалих від війни громадах». Адже окрім місцевих потребуючих, громада поповнилася понад сотнею вимушених переселенців, яким допомога – від гарячої їжі і до моральної підтримки та доброго слова – ой як потрібна. Отже, взяли участь у конкурсі - і виграли міні-грант!
Отримали кошти, вивчили ринок кухонного обладнання, яке запланували купити в проєкті, знайшли оптимальне співвідношення ціни-якості, усе замовили, оплатили. Звісно, не обійшлося без труднощів: постачальники, як це буває, не були пунктуальними. Та все ж, справа рухається! Після отримання за рахунок виграного гранту нових меблів, електричної та газової плит, електрочайників, електром’ясорубки, мікрохвильовки, двосекційної мийної ванни, витяжки планують… робити те саме, що й робили! Тільки ще краще!
А у передріздвяний тиждень фахівці «Карітасу» навідалися у П’ядиківці, щоб разом з волонтерками підсумувати їхній грантовий успіх. А потрапили на подію: перше приготування куті після оновлення кухні. Разом готували, додавали до пшенички – маку, горіхів, халви у просторій трапезній поруч з храмом, а після спільної молитви послухали живий спів «Берестяночки».
Маріанна Антонюк.
