Цього року Україна святкувала Покрову і День козацтва 1 жовтня. Насиченим та урочистим був цей день для буковинських козаків. Але спершу нагадаємо, що це за організація та коли була створена.
Козацтво — унікальне явище, притаманне лише українській нації. Українське козацтво — своєрідне військово-політичне утворення, найдавніші відомі писемні згадки про яке датуються 1489—1492 роками. У середині XVII ст. постала Українська козацька держава внаслідок Національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького.
Генетично козацтво виростало на традиціях свободолюбства, героїзму, побратимства, ще з часів Київської Русі, а найхарактернішим виявом військової культури козаків було лицарство, морально-етичний кодекс, самоусвідомлення себе вільною людиною.
Тому логічно, що з відродженням Незалежної України почали відроджувати козацькі традиції, досліджувати забуту та заборонену в часи імперій історію, виховувати молодь у дусі козацького волелюбства та нескореності.
У жовтні 1991 року було проведено першу Всеукраїнську установчу Раду Українського козацтва, а гетьманом було обрано Вячеслава Чорновола. А у 1992 році Міністерство юстиції зареєструвало Українське козацтво як громадську організацію. У його складі було зареєстровано Буковинський кіш.
І тепер у нашій області діє Буковинський кіш ім.П.Сагайдачного Українського козацтва, в якому зареєстровано понад 300 учасників. Вони проводять різні патріотичні заходи, бережуть традиції та спадщину унікального історичного явища — козаччини. Форму обрали за зразком форми Українських січових стрільців, які під час Першої світової війни не лише завзято билися проти російської армії, а й засновували українські школи, малювали, писали вірші та складали пісні, які відомі нам і сьогодні.
Зараз отаман Буковинського коша імені П.Сагайдачного, генерал-отаман Українського козацтва, польовий гетьман Буковинсько-Подільського козацького округу Григорій Куриш з Лужан.
1 жовтня був насичений подіями днем для козаків. Зранку, як і годиться, вони пішли на Службу Божу до церкви: у Лужанах і в Мамаївцях, де саме на Покрову було храмове свято. Потім вклонилися пам’яті Героїв-захисників з Мамаївської громади, які віддали життя в сучасній війні з російськими окупантами: поклали кошик квітів до алеї слави «Ви - з нами» та виконали гімн України.
Потім відправилися у Хотинську фортецю, де з 2 по 28 вересня 1621 року відбулася визначна Хотинська битва, що стала кульмінацією Польсько-турецької війни 1620–1621 років. Фактично, козаки захистили Європу від війни…
Спершу поклали квіти біля пам'ятника гетьману Петру Сагайдачному, а далі пішли в стародавню Хотинську фортецю. Козаки співали пісні з репертуару Лужанського народного козацького хору: як відомі, так і рідкісні. Відвідувачі фортеці охоче слухали українські патріотичні пісні, знімали на відео, підспівували. Люди з річних регіонів підходили фотографуватися, поспілкуватися з козаками.
А ще на території Державного історико-архітектурного заповідника "Хотинська фортеця" є церква 1833-1834 років, яка названа в честь св. Олександра Невського. У квітні 2023 року Релігійна громада Української православної церкви МП добровільно передала ключі від церкви Олександра Невського державному історико-архітектурному заповіднику «Хотинська фортеця». Як розповів Григорій Куриш, козацька спільнота ініціює перейменування церкви (бо який стосунок має Олександр Невський до історичних місць Хотинщини?) та передачу її в користування УПЦ. Храм логічно було б назвати на честь видатного гетьмана Петра Сагайдачного, який очолював козаків під час славнозвісної Хотинської битви. Також добре було б в церкві відновити Богослужіння, для цього дати її в оренду ПЦУ. А ще потрібно зробити ремонт, бо через проблемну покрівлю можуть руйнуватися і стіни храму.
Чи були козаки на Буковині?
Ще й досі можна почути думки, що козаків не було на Буковині. Але, наприклад, опришки (учасники українського селянського повстанського руху в Галичині, на Закарпатті, Буковині) часто приєднувалися до козаків.
Протягом XVI—XVII століть загони козаків часто вели воєнні дії на території Молдовського князівства проти турецько-татарських загарбників. Старовинна дерев'яна Миколаївська церква у Чернівцях славиться своїми козацькими легендами. Кажуть, у 1621-му році до цієї церкви гетьман Петро Сагайдачний приїхав, щоб помолитися за успіх у битві проти армії Османської імперії, коли вона підступала до Хотинської фортеці. Битва в результаті стала для козаків і поляків успішною, але для самого гетьмана фатальною: у бою його поранили, й за пів року Сагайдачний помер. А через 30 років до Миколаївської церкви в Чернівцях занесли на відспів труну з тілом Тиміша Хмельницького — старшого сина видатного гетьмана Богдана Хмельницького вбили під час Молдавського походу, у який він пішов, щоб допомогти своєму тестю, господарю Молдавії Василю Лупулу. Десь у буковинській землі він і знайшов вічний спокій…
