24-річний Костянтин Костащук живе в Ставчанах і працює в місцевій сільраді землевпорядником. Три роки тому він захопився середньовічним боєм і тепер став учасником національної збірної команди України з цього виду спорту. Зараз бере участь у Чемпіонаті світу з середньовічного бою, який відбувається в парку «Київська Русь» біля Києва 16-19 травня.
Про те, як захоплення давньою технікою бою допомогло йому відновити фізичні сили і знайти душевну рівновагу, Костя розповів під час розмови з журналістом Kitsman.city.
Від ударів захищає металевий обладунок
Три роки тому, в 2016-му, я потрапив у серйозну ДТП в Кіцмані. З бокової вулички виїхав автомобіль і врізався у легковик, в якому я їхав додому. Отримав багато травм, після яких вже не міг займатися спортом. До аварії я любив бокс, маю звання кандидата в майстри спорту. Відновлюватися після аварії було складно і фізично, і морально, я розумів, що боксувати, як раніше, я вже не зможу.
Під час лікування я проходив реабілітацію у залі, де в той час відбувалися тренування із середньовічного бою. Придивився на їх техніку, познайомився із хлопцями і зрозумів, що в цьому виді спорту травматизм мінімальний, адже тулуб та й практично всі частини тіла захищені металевим обладунком. Почав тренуватися разом з ними.
Заняття середньовічним боєм так захопили мене, що вже через тиждень після виписки з лікарні я поїхав на перші змагання у Кам’янець-Подільський. Тоді й купив шолом, обладунок.
Бій в металевому обладунку має свої особливості. Адже метал важкий, у ньому складно рухатися. Під низ одягається м’який обладунок: тканина, прошита в 5-6 шарів (як фуфайка). Такий одяг захищає від ударів і травмування, але в ньому важко рухатися та дуже жарко, спортсмени-початківці іноді отримують термоудар під час бою чи тренування.
Ніколи не забуду свій перший бій. Це був богурт, суперники звалили з ніг майже всю нашу команду. Мене було важко кинути через те, що я раніше займався боксом і маю міцну статуру. Тож по моєму шолому стали бити сокирами. Шолом виявився міцним, бо обидві сокири на довгих дерев’яних ручках зламалися.
Історичні костюми та реконструкція — сімейне захоплення
Окрім обладунків, ми маємо цивільні середньовічні костюми. Це реконструйований історичний одяг із натуральним тканин, пошитий лише вручну, максимально подібний до костюмів, які носили в 13-15 століттях у західній Європі і Київській Русі. Цей одяг дуже зручний, а замість кишень тут є «поясний набір». На поясі носять ніж, кресало, сумку для їжі.
Костянтин і Ярослава Костащуки та Василь Ісупов у історичних костюмах під час одного з середньовічних фестивалів
На один із фестивалів я запросив свою дівчину Ярославу. Вона тоді вперше ночувала не в будинку, а в полотняній палатці, на солом’яному матраці. Був дощ і вона була трохи шокована умовами, які наближені до побуту середньовіччя. Але коли я запропонував їй одружитися, вона одразу ж погодилася. Після повернення з фестивалю ми пішли подавати заяву і аж після цього розповіли батькам про заплановане весілля.
Після одруження часто на фестивалі ми їздимо разом. Якщо дружина лицаря не підтримує його захоплення, то, переважно, такі шлюби довго не тривають.
Середньовічний одяг і реконструкція — це наше спільне хобі. Адже більшість речей ми шиємо та виготовляємо самі або купуємо у майстрів. У нас жартують, що жінка реконструктора — це швея, яка має вміти вручну, без машинних швів, виготовляти одяг, як це робили в 13-15 століттях. Моя дружина теж їздить на середньовічні фестивалі в історичних костюмах. А дивитися бої з моєю участю не дуже любить, бо хвилюється за мене.
Тренуватися можуть навіть діти
Під час середньовічного фестивалю у Старокостянтинові Хмельницької області «Старконфест» познайомився із командою «Айна Бера» (Шлях ведмедя) з Києва, які саме привезли перемогу із міжнародної «Битви Націй». Вони тоді були наче зірковими гостями і більшість команд боялися з ними змагатися. Ми, чернівецькі, не побоялися вийти на поле проти “легенди”, після бою поспілкувалися, побачили, що в них вищий рівень майстерності, своя філософія, шляхетність…
Це надихнуло мене і після цього я всерйоз захопився середньовічними боями, ми з однодумцями створили клуб «Айна Бера» в Чернівцях, часто їздимо на змагання, фестивалі, робимо презентації на різних заходах. Недавно продемонстрували особливості середньовічного бою в Кіцманському технікумі, де я колись вчився.
Середньовічний бій у 2016 році визнано неолімпійським видом спорту, який має підвид «Сучасний мечовий бій». Під час сучасного бою використовуються м’які зброя і обладунки, це добре для тренувань, ним можуть займатися діти та люди з фізичними вадами. До речі, СМБ зародився саме в Україні, хоч зараз багато дискусій, хто саме перший придумав такий безпечний вид бою.
Сучасний мечовий бій в м’яких обладунках
Середньовічний бій поділяється на турніри (один на один із різними видами зброї) та богуртні, або масові бої. Вони дуже видовищні, адже одночасно можуть змагатися 2 на 2, 5 на 5, 10 на 10, навіть 50 чи 500 лицарів з кожного боку. Це схоже на справжні середньовічні баталії, коли воїни використовують різну зброю і б’ються до тих пір, поки останнього суперника не зіб’ють з ніг.
Попри жорстке видовище, середньовічні бої не дуже травматичні, адже зараз зріс рівень майстерності виготовлення обладунків, в яких використовують і сучасні матеріали та конструкції. Тут перевага все ж надається безпечності над автентичністю.
Конкурс журналістських матеріалів «Дій активно! Живи позитивно!», ініційований Благодійним фондом Олександра Шевченка та Українським журналістським фондом.
