У травні 2023 року Міндовкілля затвердило перелік з 13 чужорідних видів дерев, які заборонено висаджувати в українських лісах. Критики цього рішення − представники лісової галузі − домагаються вилучення деяких дерев із затвердженого переліку. Щоб цього не допустити, понад 120 науковців з усієї України виступили на підтримку встановлених заборон.
На початку травня після понад двох місяців наукових та експертних дискусій, Міндовкілля затвердило Перелік з 13 інвазійних видів дерев, які заборонено висаджувати в лісах. До переліку увійшли такі агресивні чужорідні види, як робінія звичайна (акація), дуб червоний, маслинка вузьколиста та інші. Важливо, що така заборона стосується лише висадки й не призведе вирубки лісів з інвазійних дерев, які вже існують.
ПЕРЕЛІК
інвазійних видів дерев із значною здатністю до неконтрольованого поширення, заборонених до використання у процесі відтворення лісів
|
№ з/п |
Українська назва |
Біноміальна назва |
|
1. |
Айлант найвищий |
Ailanthus altissima |
|
2. |
Аралія маньчжурська |
Aralia elata |
|
3. |
В’яз низький |
Ulmus pumila |
|
4. |
Гледичія колюча |
Gleditsia triacanthos |
|
5. |
Горіх чорний |
Juglans nigra |
|
6. |
Дуб червоний |
Quercus rubra |
|
7. |
Каркас західний |
Celtis occidentalis |
|
8. |
Клен ясенолистий |
Acer negundo |
|
9. |
Маслинка вузьколиста |
Elaeagnus angustifolia |
|
10. |
Павловнія (види та гібриди) |
Paulownia (species) |
|
11. |
Робінія звичайна |
Robinia pseudoacacia |
|
12. |
Черемха пізня |
Prunus serotina |
|
13. |
Ясен пенсільванський |
Fraxinus pennsylvanica |
Ось заборонені для висадки інвазійні дерева з фото
Айлант найвищий, або китайський ясен (Ailanthus altissima) - листяне дерево родини симарубових родом з Китаю.
Дерево висотою 20 - 30 м. Темп росту швидкий. Деревина м'яка. Листки непарноперисті, довжиною до 60 (100) см, при пошкодженні неприємно пахнуть. Квіти зібрані в суцвіття довжиною до 20 см. Плід крилатка. Насіння отруйне. Айлант має схильність до утворення кореневої порослі. Висота однорічної порослі може сягати до 3 м
Айлант найвищий (Ailanthus altissima).
Айлант найвищий невибагливий до складу ґрунтів. Посухостійкість висока. Стійкість до грибкових захворювань та ураження шкідниками висока. В насадженнях без догляду утворює густі хащі з порослі.
Використовується як декоративне дерево в парках та в міському озелененні, для засадження узбіч доріг та ярів в посушливих Південних регіонах України.
Аралія маньчжурська вона ж Аралія висока (Aralia elata (Miq.) Seem.) - завезений в Україну далекосхідний вид.. На своїй батьківщині, вона утворює густі непрохідні колючі чагарі по узліссях, ярах та видолинках, а от у нас в Європі Аралії (Aralia L.) відомі, радше, як декоративні рослини у ботанічних садах та парках.
Аралія маньчжурська вона ж Аралія висока (Aralia elata (Miq.) Seem.) - завезений в Україну далекосхідний вид.
Для теренів України добре відома завезена сюди Аралія маньчжурська (Аralia mandshurica Rupr. et Maxim.), точніше Аралія висока (Aralia elata (Miq.) Seem.). Як декоративні рослини Аралії завезли в усі закутки планети, де вони, здебільшого “утекли” у дику природу, ставши своєрідними деревами-бур’янами. Наприклад, Аралія висока у 1830-му році, як декоративна рослина, була завезена у Північну Америку, хоча там є й свої природні Аралії, й завдяки птахам, що поїдали її ягоди, за кілька десятиліть розповсюдилась по усьому материку. Загарбуючи усі доступні середовища, Аралія висока, у більшості випадків, витіснила або значною мірою пригнітила місцеві види рослин. Боротися з нею практично неможливо, оскільки вона добре розмножується не тільки насінням, а й кореневою порослю, утворюючи густі колючі хащі.
В'яз низький, або приземкуватий називають також дрібнолистим (Ulmus pumila L). Росте в дикій природі на Далекому Сході, півночі Монголії, Японії, Кореї, в Забайкаллі.
Зустрічається в широколистяних, мішаних лісах, віддає перевагу родючим ґрунтам.
В'яз приземкуватий невисокий, виростає до 15 м, іноді зростає чагарником з густою кроною округлої форми. Цей вид в'яза світлолюбний, невибагливий до ґрунту і вологості.
В'яз приземкуватий посухостійкий, добре переносить формування, стрижку, розвивається в міських умовах.
Гледичія колюча - Gleditsia triacanthos inermis належить до сімейства Бобові. Це листяне багаторічне дерево, родом з Північної Америки. Також його називають солодкою квасолею, медовим годографом, акацією з трьома шипами.
Gleditsia triacanthos, може досягати висоти 20-30 м з швидким зростанням, маючи тривалість життя близько 120 років. У неї глибокий стрижневий корінь, що росте вниз на глибину 3-6 м, і кілька бічних коренів. У молодих рослин стебла мають дуже великі плоскі шипи, вони утворюють дуже густі колючі зарості. Старе дерево має прямий, короткий ствол, діаметром 50-90 см, який сильно розгалужений і утворює велику відкриту і крислату крону. Гілки покриті гронами великих і плоских шипів.
Чорний горіх є найближчим родичем такого відомого нам волоського горіха, який ми звикли вирощувати у себе на ділянках і вживати в їжу.
У дикій природі чорний горіх зустрічається на всій території США, де він найбільш популярний і вирощується у великих кількостях. Дерева має досить значну швидкість росту та швидке настання ділової зрілості. Так щороку дерево може давати приріст до 1-1.5 м. і вже у віці 30-40 років сягати 40 метрів з товщиною стовбура до 50 см.
Коренева система міцна, стрижнева, розростаються коріння дуже далеко. Життєвий цикл рослини досить довгий, його максимальний вік може досягати 400 років в залежності від кліматичних умов.
Плоди у чорного горіха невеликого розміру, шкаралупа дуже товста через що дуже складно вилучити ядро, що робить його не особливо популярним. Шкаралупа у зрілого горіха темна з глибокими тріщинами. Плодоносити дерево починає через 8-10 років.
Дуб червоний (Quercus rubra) — дерево родини букових (до 30-35 м заввишки) з густою, широкояйцевидною кроною, міцними гілками і товстим прямим стовбуром.
Червоний дуб поширений переважно у помірних областях Північної Америки включно до Канади. До Європи був завезений в XVII столітті.
Своїй назві завдячує листю, яке восени набуває насичено-червоного кольору. Чимало насаджень червоного дуба є в Україні.
В осінні листопадні дні це яскраво-червоне дерево вирізняється естетичною привабливостю, незвичною красою на фоні дерев інших порід з жовтим листям. Завдяки великій декоративності, стійкості до агресивного навколишнього середовища, використовується в зеленому будівництві, для створення одиничних та групових насаджень, алей, масивів, обсадження доріг та вулиць. За механічними властивостями значно поступається деревині дуба звичайного, у своєму складі має менше танінів, тому поступається стійкістю вітчизняному виду в сирих умовах використання.
Але що ж не так з дубом червоним? На даний час для більшості європейських країн дуб червоний віднесено до інвазійних видів через високу конкурентоздатність природного поновлення та значне притінення поновлення місцевих корінних видів. Він успішно пристосувався до нових умов, ставши агресивним диктатором, почав завойовувати територію, активно розмножуватися, часто витісняючи при цьому корінних мешканців і в цьому його небезпека.
Каркас західний, Залізне дерево (Celtis occidentalis) - листопадне дерево родини Конопляних. В природі розповсюджене по території Північної Америки.
Дерево висотою 30 - 40 (45) м, і діаметром стовбура 1 - 1,5 м. Кора грубо потріскана. Листки яйцевидні, або видовжено-яйцевидні, довжиною 5 - 15 см і шириною 3 - 7 см, пильчаті, з гострим кінцем, світло-зелені, зверху голі, знизу опушені на жилках. Плоди округлі кістянки, темно-пурпурові, діаметром 7 - 10 мм. Плоди їстівні, проте містять дуже тонкий шар м'якоті. Цвіте з квітня до травня. Плоди дозрівають в вересні.
Використовується як декоративне дерево в садах та парках, в міському озелененні, в залісненні лісових смуг.
Клен ясенелистий — невелике швидкоросле листопадне дерево заввишки 12–15 м (інколи до 21 м), з нерівномірною, крислатою кроною, що може набувати різноманітних форм залежно від умов місцезростання. Стовбур доволі низький, завширшки 30–60 см (інколи до 1 м). На відкритих місцях і узліссях зазвичай має декілька розлогих або навіть нахилених стовбурів, а гілки набувають плакучої форми, утворюючи, таким чином, хащі. Коли зростає поряд з іншими деревами в деревостані, стовбур рівний, розгалужується значно вище і несе високу, негусту крону. Відносно недовговічний, як правило живе не довше 60–75 років і до 30 років у вуличних посадках; максимальний вік – 100 років.
В Європу клен ясенелистий був завезений разом з іншими численними американськими рослинами в XVII столітті.
Клен ясенелистий.
Зимостійкий, в суворі зими річні пагони можуть частково обмерзати. Добре переносить посуху та забруднене повітря. Невибагливий до ґрунтових умов, але краще росте на родючих свіжих ґрунтах, на добре освітлених місцях.
Завдяки швидкому росту і надзвичайно високій екологічній пластичності є одним з найагресивніших дерев, які засмічують природні екосистеми лісової зони Євразії. Усюди розповсюджується самосівом, а зрубані влітку пагони діаметром 3—10 см, що лежать на землі, легко укорінюються на родючих ґрунтах.
В Україні вважається небезпечним інвазійним видом, інтродуцентом, що натуралізувався. Найінтенсивніше проникає у заплавні й прирічкові напівприродні та природні рослинні угруповання і сильно змінює їхню структуру та видовий склад, витісняючи місцеві деревні види, як-то ясен, в'яз, верба, тополя, і майже повністю знищуючи трав'яний покрив.
Маслинка вузьколиста, лох вузьколистий (Elaeagnus angustifolia) — багаторічна рослина родини маслинкових, також відома під народними назвами маслина, цареградська верба, цареградська лоза, локовина, оливка, джида. Харчова, танідоносна, фарбувальна, камеденосна, ефіроолійна, деревинна, фітомеліоративна, медоносна, лікарська і декоративна культура. Інвазійний вид в Україні.
Павловнія (Paulownia) є невеликим родом з сімейства Павловнієвих, що об'єднує близько 9 видів квіткових, напіввічнозелених та листопадних дерев. У природі представники роду виростають в субтропічних регіонах, переважно в Східній Азії.
В Європу рослина була завезена в 19 столітті. Павловнія по швидкості росту не має аналогів у світі. Вона росте приблизно в 10 разів швидше, ніж сосна або тополя та в 6 разів швидше дуба, забезпечуючи промисловість великою кількістю легкої і якісної деревини.
Робінія звичайна (Robinia pseudoacacia) — отруйна багаторічна рослина родини бобових, також відома під назвами робінія псевдоакація, колюча акація та біла акація, причому остання назва за популярністю перевершує наукову. Інші місцеві назви: акація фальшивка, вакація, горохівник, горохівник звичайний, горохівник кулястий, окація, робінія, ровинія. Цінна і дуже поширена на всій території України медоносна, лікарська, фарбувальна, ефіроолійна, танідоносна, деревинна, декоративна й фітомеліоративна культура.
Робінія, або біла акація.
Вперше була посаджена в Україні наприкінці XVIII ст. у парку графа Розумовського.
Робінія є ендемічним для кількох невеликих районів Сполучених Штатів, але його широко розсадили та натуралізували в інших місцях помірної Північної Америки, Європи, Південної Африки та Азії, а в деяких регіонах його вважають інвазивним видом.
Черемха пізня - Prunus serotina (черемха пізня, як Padus serotina) — вид квіткових рослин із підродини мигдалевих (Amygdaloideae). Це дерево чи кущ без шипів. Гілочки голі чи запушені. Листки опадні.
Черемха пізня
Дерево використовується для поверхневої рекультивації рудників. Його також висаджують для закріплення континентальних дюн і як конкурента травам і вересу в вересових лісонасадженнях. У Польщі його іноді висаджують у підліску в соснових лісах і в змішаних хвойних лісах для збагачення біорізноманіття та поліпшення стану ґрунту. Однак, оскільки пізніше він стає агресивним колонізатором, це може зменшити біорізноманіття в довгостроковій перспективі.
Ясен пенсільванський Fraxinus pennsylvanica - «корінний житель» Північної Америки. Сьогодні він широко поширений в Європі, на Далекому Сході, в Японії. Він часто зустрічається по берегах озер, в заплавах річок.
Середня тривалість життя 150-200 років. Листопадне дерево. Зелений ясен переважно дводомний (окремо чоловічі та жіночі дерева). У квітні-травні після розпускання листя на окремих деревах з’являються китиці пурпурних чоловічих і жіночих квіток.
Що кажуть про заборону науковці?
Заборона висадки інвазійних дерев викликала спротив лісової галузі. Деякі її представники виступили за перегляд затвердженого переліку, мотивуючи це недостатньою залученістю науковців до прийняття рішення.
Як відповідь на такі твердження, понад 120 науковців − доктори та кандидати наук, представники наукових установ з усієї України − підтримали відкрите звернення наукової спільноти до органів державної влади.
У зверненні науковці наголошують, що встановлена Міндовкіллям заборона висадки інвазійних дерев − правильна, своєчасна та базується на результатах численних досліджень. Заборонені інвазійні дерева є загрозою для українського біорізноманіття і потребують державного регулювання. На думку науковців, рішення Міндовкілля відповідає європейським практикам охорони довкілля.
«Регулювання інвазійних видів – це одна з обов’язкових умов для євроінтеграції. Заборонивши висадку інвазійних дерев у лісах, Міндовкілля зробило перший крок у цьому напрямку», – наголошує біолог Української природоохоронної групи Єгор Гриник.
Ба більше, науковці наголошують, що необхідно продовжувати законодавчу роботу у цьому напрямку − зокрема покращувати законодавство з управління іншими, недеревними інвазійними видами тварин та рослин. Якісне управління інвазійними видами є однією з вимог під час євроінтеграції України.
