Вознесіння Ісуса Христа на небеса – одна з головних подій Священної історії, яка стала довершенням нашого спасіння і має безпосереднє відношення до кожного з нас.
Це свято ознаменовує ту мить, коли Спаситель з плоттю, в повноті Своєї людської природи, піднявся до небес і сів праворуч Бога-Отця. Вознесіння Господнє – це підтвердження примирення Бога й людства, яке відкриває небеса й для всіх нас – тих, хто вірує в Господа і живе за Його настановами.
Найдокладніше Вознесіння описано в Книзі Нового Завіту «Діяння святих апостолів», яка оповідає про перші роки існування християнства.
Зараз це свято, яке завжди припадає на четвер, справляють на 40 день після Христового Воскресіння. Воно належить до дванадесятих свят, надзвичайно важливих та значущих для кожного християнина.
Церковні заходи на честь Вознесіння Божого Сина тривають 10 днів - в перший, що співпадає з відданням Великодня, відбувається передсвято, потім йде власне свято, а решта вісім служать для посвяття. В цей час на богослужінні говоряться спеціальні молитви та співи, що прославляють обожествлення Спасителя (зміна його людської природи, яка стає невидимою для тілесних очей), а всі священники носять чудові білосніжні ряси.
Традиції, звичаї та пам'ятні місця, пов'язані зі святом
У народній свідомості багато християнських свят тісно переплелися з язичницькими обрядами. Не став винятком і цей день — його називали «воротами літа», коли закінчувалася весна, а природа досягала повного розквіту. Вважалося, що після Вознесіння Господнього озиме жито починає випускати колоски та замовкають зозулі. У свято строго заборонялося працювати, а той, хто постив, нібито був захищений від утоплення. Сонячна погода була ознакою хорошого врожаю, а дощі та грози, навпаки, обіцяли недорід.
У багатьох місцях даний день служив для поминання покійних. Селяни пекли пироги з зеленою цибулею і печиво-драбинки, залишаючи їх на могилах рідних та близьких. А молодь водила хороводи та «завивала берізки» — якщо особливим чином заломлена гілка не в'яла до П'ятдесятниці, дівчина, яка здійснювала обряд, до осені мала очікувати сватів.
На честь цієї урочистості побудований не один храм Вознесіння Господнього. Найбільш давня каплиця, також відома як Імвомон, розташована в Єрусалимі на Єлеонській горі — про неї згадує в своєму щоденнику паломниця Егерія (IV ст.). Є подібні церкви в Києві, Львові та Одесі.
Ікона «Вознесіння Господнє» — сенс та тлумачення
Подібні реліквії завжди пишуться по строгому канону, якого зобов'язані дотримуватися всі майстри. На святині повинні бути присутні 12 апостолів — вони стоять або схилилися в побожній молитві. У центрі композиції знаходиться Діва Марія, а над усіма фігурами парить Ісус Христос, оточений сяйнистим ореолом. Часто навколо Спасителя зображують ангелів — вони немов би підтримують хмару, на якій сидить Син Божий. На деяких іконах є і додаткова деталь — слід від ноги Господа, що залишився на схилі Єлеонської гори.
Молитва перед цим образом допомагає зміцнитися у вірі, правильно розставити пріоритети між духовним та матеріальним, знайти сили для подолання різних випробувань. Реліквія дарує захист від негараздів і небезпек, попереджає спокуси та гріхи, картає і сприяє прозрінню.
Прикмети свята Вознесіння Господнього
- Вважається, що у цей день літо змінює весну, тож можна не боятися похолодань.
- Якщо на Вознесіння хороша погода, то вона протримається до Михайлового дня, 21 листопада. Дощова погода віщує неврожай та хвороби у худоби.
- Якщо цього дня скупатися у річці, здоров'я буде міцним.
- Почути каркання ворони цього дня – добрий знак.
- Цього дня вмивалися росою: вважалося, що на Вознесіння Господнє вона стає цілющою.
- Якщо у Бога від чистого серця щось попросити, то воно обов’язково збудеться, якщо прохання не стосується фінансів.
