Через війну в Україні різко загострилась проблема нестачі палива для цивільного населення. «Паливна криза» спровокована не тільки відсутністю логістики, як спочатку здавалось, а й іншими факторами, про які ми зараз згадаємо.
Для повного усвідомлення проблеми передусім важливо розуміти історію походження того чи іншого палива, способи його постачання та увесь шлях, але проходить чорне золото перед тим, як потрапити до нас в автомобільний бак.
Отже, до 2022 року, більш ніж половина усього дизельного палива та бензину надходило із держав-агресорів, а саме з Білорусії та Росії. Закуповували ми це паливо з причини його низької і найдоступнішої ціни. Проте зараз виникла потреба замінити основних постачальників, а отже звернутися на інші ринки. Такою альтернативою став європейський ринок. Сталося це за наявності одного надважливого показника: територіальна наближеність. Враховуючи ситуацію, коли всі порти країни не здатні відвантажувати та приймати будь-який товар, єдиним можливим логістичним шляхом залишаються лише європейські країни.
Окрім проблеми великого зросту попиту, і, поки що, ще не достатнього «рівня пропозиції», очікується значне здорожчання цін на кожен вид палива. І, на відміну від першої проблеми, з ціною ми нічого не поробимо, адже вартість диктує сам ринок.
Максимум, що зможе і вже зробила держава для того, щоб мінімізувати вартість палива для кінцевого споживача - це повна ліквідація акцизу на пальне та зниження ставки ПДВ з 20% до 7%.
Самим АЗС в різній місцевості та в різний час, дозволено відпускати від 10 до 20 літрів палива на одне авто. Завдяки даному «запобіжному заходу», більше людей зможе користуватись приватним транспортом: нехай, із обмеженнями, але це стане можливим.
З хороших новин: на відміну від газу, повністю відмовитись від російського палива нам буде набагато легше, адже відсутня залежність від трубопроводу. Також із позитивного є те, що постійна атака російських ракет на наші нафтобази практично ніяк не відобразиться на наявності чи відсутності палива. Адже у нас війна, і ми вже давно не живемо «із запасів». Ринок дизпалива та бензину в Україні фактично існує «з коліс» і є надзвичайно волантильним. Доставили паливо - одразу його розпродали. Немає часу на зберігання в спеціально відведених для цього нафтобазах. Фактично все паливо одразу потрапляє споживачу.
Проте одразу можемо робити висновки, що ситуація на паливному ринку таки зміниться. Наприклад, скоріше за все, у нас більше не буде 92-А бензину на АЗС, адже в Європі апріорі його не виробляють. А так, як поки що єдиними постачальниками є європейські країни, дані види бензину очікувати не слід. Також експертами прогнозується, що заправляти власне авто газом стане невигідно та неможливо в майбутньому.
Загалом ціни на паливо значно виростуть, адже, знову ж таки, ціна не зможе сильно відрізнятися від ринкових цін на європейських АЗС. В деяких країнах вона сягає 1.80-2.40 євро за літр бензину, і, за прогнозами, можливо буде ще рости. Існує висока імовірність збільшення поставок із Саудівської Аравії, арабських Еміратів тощо. Там собівартість видобутку палива є значно меншою, проте переговори, логістика - все це займе певний час. Саме тому, потрібно розуміти, що ажіотаж на вітчизняних АЗС з часом буде падати, проте варто бути готовим до суттєвої різниці в ціні. Поки що залишається лише змиритися з суттєвим подорожчанням, а також збільшити власне користування громадським транспортом. Дана практика популяризується у всьому цивілізованому світі, а Україні випав шанс форсувати процес переходу на публічний транспорт раніше, ніж очікувалось.
