"У дитинстві я й подумати не могла про те, що саме так складеться моє подальше життя, оскільки з 5 класу хотіла стати журналісткою або юристкою. Пам'ятаю, коли читала літературу про соціальну несправедливість, дуже переймалась цим. Відчуття соціальної участі у мене ще з самого дитинства було дуже розвинутим" - Марія Романова.
Згодом Марія, теж ще дитиною, почала мріяти про зйомки в кіно й гру в театрі. Але не сподівалася на професійну кар’єру акторки. Грала цікаві ролі у школі. Та її талант підтримали батьки і вирішили підштовхнути її до перших кроків у світ ролей, сценаріїв та «чужих» життів. З 1 по 11 клас вона займалась у фольклорному гурті «Родина». Разом з гуртом об’їздила всю Україну, виступали й на міжнародних фестивалях. Змалечку горіла бажанням вчитись в університеті культури. І навіть після закінчення школи майбутня актриса не полишила свої дитячі і, лише на перший погляд, такі нездійсненні мрії бачити сцену не з глядацького місця, а навпаки. Тож заради здійснення бажань поїхала вчитись до Києва. Вищу освіту здобувала в університеті культури, на спеціальності «театральна режисура».
З «корабля освіти» у відкрите плавання
Одразу після навчання у Києві, помітивши її хист до акторства та нетліючий вогонь в очах, життя нарешті дало їй можливість грати ролі на сцені. Марію запросили працювати акторкою в театр імені Магари, що на Запоріжжі. Відтоді й впродовж 3 років вона приміряла на себе долі різних людей та персонажів. Наступний поштовх до змін допоміг зробити її майбутній чоловік, на той час одногрупник. Вже тоді вона проживала неймовірно відповідальний та такий теплий і трепетний етап життя – материнство, адже була мамою для двох донечок. Більше цього, якраз в той час, коли їй необхідно було щось далі змінювати, аби розвиватися, він завершував дипломну роботу в Чернівцях. Не можучи пропустити прем‘єру вистави коханого, Марія вирушила до чернівецького театру, який вразив її своєю красою. Власне, це і було тим поштовхом до наступного етапу в її кар‘єрі. Майже відразу вона переїхала на Буковину і стала працювати в місцевому театрі.
«Артист завжди залежить від глядача. Тобто глядача не цікавить, що в тебе щось сьогодні сталось, чимось ти зараз переймаєшся і так далі... У артиста є виступ, і під час нього він залишає свої внутрішні переживання, емоції і таке інше за дверима» - Марія
Марія завжди вважала, що артист залежить від глядача і під час виступу мусить залишити всі внутрішні переживання, та бувають моменти в житті, коли краще зняти маску і з біллю в серці прийняти долю. Такий момент трапився і з Марією. За декілька днів до вистави «Кайдашева сім‘я» у неї помирає мама. Не знаходячи собі місця, вона розуміє, що не зможе вкотре приміряти чужу маску і залишити своє життя поза межами сцени. Їй пощастило, що в театрі поставилися зі співчуттям та розумінням і знайшли заміну на її роль. Але протягом 40 днів після смерті мами вона не мала сил виконувати пісні у виступах.
Час іде, не зупиняючи ходу, підкидаючи не лише нові випробування, а й даючи силу та підштовхуючи до подолання моральних проблем та мук. Час підказує, як рухатись далі. Під час чергових гастролей у Львові з виставою «Тисяча снопів вітру» про Івана Миколайчука, під час виконання пісні «Черемшина» вона помітила: через розміри театральної зали звук розсіюється і колегам не вистачає її голосу. І тоді вона знову заспівала.
"Актору важко живеться, коли його робота не приносить задоволення, коли відсутня емоція не через погано поставлену п‘єсу, а через ситуацію у світі або в Україні" - Марія
Боремось й поборемо
Ще ніби нещодавно світ боровся із пандемією коронавірусу і Марія в свою чергу робила все, що було в її силах. Тоді в театрі намагалася відіграти ролі ще краще, щоб глядач міг з головою зануритися в історію, далеку від реального часу, місця та іноді навіть епохи. І зараз, під час цієї безжальної та нищівної війни, театр намагається подолати особистий біль не лише акторів, а й глядача, обираючи такі виступи, які певною мірою можуть дати відповідь на питання «Чому?», «Чому саме зараз?», «Чому із нами? Зі мною? З моєю ріднею?».
Ролі, перевірені часом
Неможливо досконало грати всі ролі. І хоч, за словами Марії, в кожній ролі є частина її, та часом доводиться грати й протилежних за характером персонажів, вживатися у щось нове. Наприклад, в «Кайдашевій сім‘ї» вона вже як 15 років грає роль Мотрі – одного з найдовершеніших образів повісті. Марія зазначила, що, на відміну від її персонажа, виховання та моральні установи ніколи б не дозволили їй поводити себе так, як це робить у виставі Мотря. Марія вважає: краще промовчати, а ось її героїня вступає в свідому перепалку.
Подобається їй також роль Ярисі в «Коханні в стилі бароко». Це, на перший погляд, звичайний образ простої дівчинки-служниці, але в ній закладено стільки життєвої мудрості, що якби Марія часом прислухалась до слів своєї героїні і хоча б трішечки була така, як Ярися, то могла б уникнути багатьох проблем.
Також у своєму житті вона вже встигла зіграти ролі в кіно. Якось спробувала себе у короткометражному фільмі "Борода" – це дипломна робота Дмитра Сухолитко-Собчука. Зіграла там головну роль. Пізніше ця робота увійшла до альманаху "Україно, гудбай". Марія розповідає, що хоч їй більше до вподоби гра в кіно, та вона не може полишити своїх театральних друзів та попрощатися з самим театром.
Також вважає успіхом свою роль в «12 ночі», у виставі «Зрадь мене», хоча зазначає, що ніколи б не стала коханкою одруженого чоловіка.
"Бути акторкою – означає бути різною. І бути різною іноді доводиться в різних країнах" - Марія
Подорожі як бонус
Їй пощастило, що робота частково пов‘язана з гастролями не лише по Україні, а й за кордоном. І основною країною, яку їй доводилося відвідувати, стала Румунія. За її словами: «... Якщо порівнювати румунський театр і наш, то у них більш концептуальний підхід до самих постановок. Наш театр більш емоційніший в тому плані, що у нас природа людська більш емоційна, а їхній театр більш технічний, тобто скажуть заплакати, значить 5 секунд і маєш плакати. А чернівецькі артисти більш підводять себе до цього, переймаються змістом. Якщо румуни більше приділяють увагу формі вистави, то український театр – змісту вистави».
