Наша землячка з Шипинець Тоня Верхоляк, випускниця ЧНУ, під час бомбардувань України 24 лютого була у поїздці в Голландії. Там дівчина почала допомагати українцям, які рятувалися від війни, у місцевому притулку для біженців. У Тоні взяли інтерв'ю для голландського сайту www.gooieneembode.nl. Пропонуємо вам переклад цього матеріалу.
Українку Тоню Верхоляк можна щодня зустріти на Heuvellaan як перекладача та вчителя: «Я надзвичайно вдячна жителям Хілверсуму за все, що вони роблять для нас»
21-річна Тоня Верхоляк відпочивала в Нідерландах, коли в її рідній Україні почалася війна. Зараз вона зайнята в притулку на Хейвеллаані, в тому числі як перекладач.
Українка щойно закінчила навчання за спеціальністю туристичний менеджмент в Україні і веде там декілька освітніх та мистецьких проєктів. Але після війни її життя різко змінилося. Вона пробула в Хілверсюмі кілька днів, коли Росія вторглася в Україну. Тож вона постала перед вибором: повернутися або залишитися в Нідерландах. Зрештою, рішення було прийнято, і було вирішено залишитися, тому що в Хілверсюм вона в хорошому становищі, щоб привезти з України свого молодшого дев’ятирічного брата та шестирічну сестру, якщо в Чернівцях - місті, з якого вона родом, стане надто небезпечно. ...
Ситуація в Чернівцях дещо схожа на те, що відбувається в Хілверсумі. Місто переповнене біженцями. Розташоване недалеко від кордону з Румунією та безпосередньо біля гір, це привабливе місто для людей, які шукають безпеку. Тоня постійно спілкується зі своєю родиною та друзями та в Україні, які розповідають, що місто переповнене. Люди є всюди, часто вони облаштовують спальні місця найкреативнішими способами.
В шоковому стані
Між Україною та Росією вже деякий час існує напруга. Та все ж війна захопила Тоню неочікувано. «Я не дуже звертала увагу на політику, тому вторгнення стало для мене досить великою несподіванкою. Коли воно почалося, я спокійно спала. Як тільки вранці я ввімкнула телефон, він одразу переповнився повідомленнями та пропущеними дзвінками. Я думаю, що я була у деякому шоку протягом кількох днів. Я виконувала свої щоденні справи, такі як покупки, але це було так, ніби я була заціпенілою. Усе проходило повз мене, і я нечітко реагувала на людей».
Тепер Тоня якомога менше стежить за новинами. «Звичайно, я знаю про основні події, пов’язані з війною, але я намагаюся не гортати сайти новин надто багато. Багато людей на Heuvellaan роблять це. Особливо якщо вони ще не мають роботи - у них багато часу, і тоді, я розумію, що дуже спокусливо переглядати новини. Тому я люблю бути зайнятою. Це відволікає", - каже українка.
«Нічого не можна передбачити, і часто виходить інакше, ніж очікуєш»
Її можна кожного дня можна знайти в Heuvellaan, в основному як перекладача. Вона побачила запит у Facebook і відгукнулася. Її роль виявилася цінною. Багато біженців не розмовляють англійською, а такі складні питання, як проїзні документи та документи, що посвідчують особу, просто неможливо організувати за допомогою програм для перекладу та жестів. Також Тоня також вчить дітей української і читає з ними. «Ніколи не думала, що стану вчителем. Я вважаю, що це дуже складна професія. Але зараз я просто дозволю собі пливти за течією. Якщо я чогось навчилася за останній час, то це тому, що часом це найкращий спосіб розібратися з усім."
Тоні справді подобається в Нідерландах і хотіла б залишитися тут. Але планів вона ще не будує, тому що майбутнє занадто невизначене й непередбачуване. Вона ще не знає, коли повернеться додому.
