Нинішній рік, який от-от добігає до фінішу, був надзвичайно багатий на ювілеї відомих людей Кіцманщини. Ось і 8 грудня свій 80-й день народження відзначив журналіст, літератор, педагог, член Національної спілки журналістів України Михайло Яровий. З нагоди такого гарного ювілею Михайла Миколайовича в Кіцманській публічній бібліотеці відбулася з ним творча зустріч. Було надзвичайно цікаво послухати захоплюючі розповіді, вірші та гуморески талановитого журналіста, а також щирі спогади ювіляра та його друзів і колег.
Михайло Яровий народився в м.Сокиряни Чернівецької області. У 1969 р. закінчив філологічний факультет Чернівецького держуніверситету, а згодом – факультет журналістики Вищої партійної школи. Працював учителем у школах м.Сокиряни та с.Драчинці. У 1970 році ввійшов у штат редакції Кіцманської районної газети «Вільне життя» і віддав рідному часопису чотири десятки своїх трудових літ. Був на посадах завідувача відділом сільського господарства, заступником редактора. В постійних пошуках газетних матеріалів завжди перебував у вирі виробничих та життєвих історій.
“Скільки ж непересічних подій сталося за цей час, і зі скількома неординарними людьми зустрічався! — згадує Михайло Миколайович.— Мов на екрані, змінюються кадри життя у всій своїй строкатості і значимості. Ось приємний димок від потужного Т-150, що оре поле, ось знайомо поклацує в тваринницькому приміщенні доїльне обладнання, а там гордо похилила дорідне колосся золотава пшениця, десь вигулькнув, у невимовній красі цвітіння, буйний яблуневий сад, а то раптово винирне із води здоровенний короп, сяйнувши на сонці сріблястим боком… Сотні подібних картин не раз хвилювали моє журналістське серце. І тут же лягали на папір важко розбірливі, навіть для редакційної друкарки, щойно народженні рядки”.
Публікації Михайла Ярового, як талановитого і щедрого на творчі ужинки журналіста, публікувалися і на сторінках всеукраїнських та обласних газет і журналів. І саме журналістика для Михайла Миколайовича стала тією міцною і надійною сходинкою, яка допомогла йому піднятися на поетичний щабель і заявити про себе як поета і публіциста. А також як сатирика і гумориста. Гумор, щирий і життєрадісний, завжди супроводжував його, адже вмів знайти відображення смішного і комічного в життєвих явищах і людських характерах. У 2004 році у видавництві «Зелена Буковина» вийшла збірка М.Ярового «Котилася торба», де вміщено сто дотепних і цікавих смішинок – веселинок на злободенні теми нашого життя. В цьому ж році автор видає краєзнавчий історико-публіцистичний нарис «Благословенна Богом Кіцманщина». В 2005 році побачили світ ще дві книги автора — збірка прозових гумористичних творів «Атмоскверний тиск» та збірка поезій «Життя примхлива течія», які були схвально зустрінуті читачами. За свою творчу і невтомну працю М.Яровий був нагороджений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2004 р.), відзначений як переможець творчих конкурсів газети «Молодь України», регіонального відділення Фонду Держмайна та численними нагородами обласної організації спілки журналістів України і облдержадміністрації. Та найвищою відзнакою для Михайла Миколайовича є щира вдячність читачів його книг та газетних публікацій.
Марія КЛЮЧИНСЬКА, методист КЗ «Кіцманська публічна бібліотека».
Михайло ЯРОВИЙ
Життя примхлива течія
Із циклу “Антитеза”
* * *
Життя біжить, немов ріка, —
То тиха теча, то швидка.
І ми пливемо, хто куди —
Хто за, хто супроти води.
Звичайно, можна без борні,
Але опинишся на дні.
Кого ж манить буття земне —
Бурхливий потік перетне.
А тим ціна є немала,
Щодня хто труднощі дола.
1980 р.
Із циклу “Акорди серця”
Скажи мені
Скажи мені, скажи мені,
Чому смутніють наші дні,
А ночі стали грозові,
Й самі ми, наче неживі?
Скажи мені, скажи мені
Чи збереглись ще хоч на дні
Уламки того почуття,
Що нас збудило до життя?
Скажи мені, скажи мені,
Що то зника у вишині?
Любов то наша одпливла?
Чи взагалі вона була?
1986 р.
Із циклу “Затока”
Південна ніч
Вечірні сутінки раптово
В обійми землю узяли,
Ніч оксамитова казкові
Довкола заклада столи.
Сиджу на березі. Вслухаюсь
У шурхіт хвиль, у спів цикад.
І подумки життя гортаю,
Хоч не ідуть роки назад.
Та цур їм, прикрощам минулим…
Дивись, яка чудова ніч!
І он твоя зоря сяйнула,
Й злітати треба їй навстріч.
Хлюпоче хвиля і гойдає
На рейді трійко кораблів.
А я сиджу і упиваюсь
Нічними чарами землі.
1988 р.
