24 листопада цього року минає 100-річчя від дня народження українського поета та перекладача, борця за волю і незалежність України Івана Труша.
Багато кіцманчан згадують цього чоловіка, який завжди пришвидшеною ходою прямував центральною вулицею міста, а в руках, окрім сумки, завжди мав якусь книгу, газету, лист або свої свіжі рукописи. Зустрівши друзів чи знайомих, він в цю ж мить розповідав їм про свій новий переклад чи свіжу поезію, тішився нагородами і подяками, які часто отримував з-за кордону. А далі спішив до бібліотеки. Майже три десятиліття він був нашим повсякденним відвідувачем та читачем. Тут знайомився з новинками літератури, переглядав свіжу пресу, працював, розв'язував організаційні питання, а також знаходив час, щоб поділитися з нами, бібліотекарями, спогадами про дитинство, юність та важкі роки боротьби і випробувань...
24 листопада 1921 року в містечку Скала над Збручем (тепер Скала-Подільська Чортківського району Тернопільської обл.) у висококультурній та інтелігентній родині Щербанів народися син Аркадій, якому випало носити батьківське прізвище лише до 23 років. В сім’ї, де виховувалося четверо дітей, любили і шанували все українське: нашу історію, рідну мову, українські пісні та звичаї, церковні свята. Згодом родина Щербанів переїхала в місто Тернопіль, де Аркадій закінчив 6 класів польської школи, 4 класи гімназії та клас ліцею. Дуже захопився вивченням іноземних мов та історією. В 1940 році вступив на історичний факультет Львівського університету. Навчання перервала війна.
Аркадій активно включився в боротьбу за визволення України. Ще зовсім юним вступив в українську дивізію «Галичина». Пройшовши відповідний військовий вишкіл, обороняв рідний край не лише від німецької навали, але і від «червоних визволителів». Важким був бій під Бродами, де було справжнє пекло, горнило великої боротьби. На щастя, залишився живим. Від сибірської каторги, а ще гірше, від розстрілу, Аркадія вберегли добрі люди, які переховували в себе та дали документ, який засвідчував його особу, на ім’я Івана Степановича Труша. Відтоді і до кінця свого життя він носив його. У 1944 році Івана Труша відправляють на передову лінію фронту. В бою під Краковом отримав важке поранення. Після війни, повернувшись додому, вже не застав нікого з рідних – батько загинув, мати з доньками виїхали до Польщі, а брат опинився в Австралії.
Іван Труш продовжив здобувати освіту. У 1951 році закінчив агрономічний факультет сільськогосподарського інституту в місті Дубляни, тут і зустрів свою долю – Олену Іванівну Спиридонову, з якою й одружився. З 1960 року Іван Труш навчався на факультеті романо-германської філології Чернівецького університету, який закінчив в 1966 році і був направлений на роботу викладачем іноземних мов у Хотинському сільськогосподарському технікумі.
В районній газеті друкує свої перші вірші та оповідання. Тут розгортається і його перекладацька діяльність. Першим значним його творчим здобутком став переклад українською мовою «Римських оповідань» італійського письменника Альберто Моравіа, що вийшов окремою книгою в Києві в 1974 р. Цього ж року Іван Труш переїжджає до Кіцманя та викладає іноземні мови в місцевому радгоспі-технікумі. Коли знайомі цікавились, яку мову він викладає, то жартома відповідав, що яку скажуть, таку і викладає. У цій невизначеності не було нічого дивного, бо дійсно досконало володів багатьма мовами.
В цей період почав активно співпрацювати з київським видавництвом «Веселка», яке надрукувало низку його перекладів. Завдяки Івану Трушу мовою Данте зазвучали вірші та проза Т.Г.Шевченка, С.Руданського, І.Франка, Лесі Українки, Б.Лепкого, С.Воробкевича, О.Кобилянської та багатьох інших письменників. У 1991 році в місті Ареццо (Італія) видавець Маріо де Філіппіс видрукував малу антологію української поезії «Голоси України» Івана Труша. А в 1993 році у видавництві «Прут» вийшла двомовна поетична збірка «Голоси України».
У 2001 році за літературну та громадську діяльність і особистий внесок у духовне відродження краю Івану Трушу присуджено літературну премію ім. В.Зубара. Згодом з-під пера автора вийшов ще ряд збірок: «На бистрині життя» (2003 р.), «Акорди любові» (2005 р.), «Українська поезії в Італії. IX випуск» (2006 р.). 11 грудня 2013 р., на 93 році життя, Іван Труш відійшов у вічність. Похоронений в Кіцмані.
До 100 річного ювілею письменника, перекладача, педагога, громадського діяча, патріота України Івана Труша в Кіцманській публічній бібліотеці діє книжкова виставка-експозиція «Перекладач, поет, літературознавець» та в онлайн-режимі відбудеться літературний екскурс «На бистрині життя».
Марія КЛЮЧИНСЬКА, методист КЗ «Кіцманська публічна бібліотека».
