Гарна подія сталася 30 жовтня у селі Хлівище Ставчанської територіальної громади. Столітній ювілей відзначала Аспазія Іванівна Сасинюк.
Нелегке і насичене життя за плечима поважної жительки села Хлівище. Молоду сім’ю, разом із більшістю жителів села, яке в сталінські часи назвали “неперспективним”, у 1952 році примусово виселили в Андріївський район Запорізької області. Житлові будинки, навіть школу в селі зруйнували, щоб люди не поверталися. До цього кількість населення становила близько 1200 осіб.
Більшість виселених все ж поверталися на рідну землю, адже переселили їх на необжиту територію, де не було навіть питної води.
Аспазія з двома маленькими синами повернулася в Хлівище, але їх хату вже спалили, зруйнували… Довелося жити в "карнику" біля господарства матері, але “виселеним”, які порушили наказ і повернулися, було заборонено навіть продавати щось у магазині. Люди після виселення наново зводили оселі, працювали на землі. Уже в 1958 році в сім’ї Аспазії Іванівни народилася донька Марія, яка з чоловіком доглядає за старенькою мамою тепер. Має ювілярка п’ять онуків, семеро правнуків та двох праправнуків. Працювала жінка ланковою у рільничій бригаді колгоспу «Нове життя», який згодом перейменували на радгосп імені Сергія Канюка.
Тож у день столітнього ювілею до Аспазії Іванівни завітали не лише рідні і близькі. Голова Ставчанської територіальної громади вручив ювілярці сертифікат на суму десять тисяч гривень від громади. З подарунками, квітами, грамотами і подяками привітали Аспазію Іванівну радниця голови Чернівецької РДА Надія Попович, секретар Ставчанської сільради Ольга Бабчук, староста Хлівища Орися Стефанюк, староста Шишківців Олексій Добровольський, представники Кіцманського відділення Пенсійного фонду Ольга Білоусяк та Тетяна Семененко. Пісні для ювілярки і гостей виконали працівники Хлівищенського ЗЗСО І-ІІ ступенів Лариса Григірчик і Тетяна Корнута, а завідуючий клубом села Хлівище Едуард Моставчук записав відеопривітання піснею «Чорнобривці».
Аспазія Іванівна дякувала за увагу, щирі побажання і була розчулена такою увагою, адже прожила все життя скромно, в роботі і молитвах, доглядаючи дітей, працюючи на землі.
