Спілкування з цим чоловіком — це насолода поринути в роки моєї молодості, часи, що трактувалися, з ідеологічних міркувань, як часи боротьби за побудову суспільства загального блага. А він трактує події, як очевидець. Так про поважного жителя Мамаївців пише Микола Семененко, заступник голови Чернівецької районної ради ветеранів по Кіцманщині.
Омелян Дементійович Глібка — уродженець Румунії, бо Буковина і його рідні Мамаївці тоді були у складі цієї держави. Долею йому судилося проживати у трьох державах, вивчати їхні мови, звичаї, набиратися життєвого досвіду. Він завжди всім цікавився, а після вступу до Чернівецького державного університету глибоко поринув у студентське самоврядування. Це дало можливість брати участь у вирішенні актуальних питань життя студентства, неформально спілкуватися з викладачами, які були елітою тогочасної Буковини. Такий досвід позитивно вплинув на формування особистості Омеляна Дементійовича. Він — надзвичайний, пунктуальний, тактовний інтелектуал, який знає мови, історію тощо.
Спілкуючись із ювіляром, мимоволі уявляєш, як цей інтелігентний чоловік очолював Мамаївську середню школу, адже сам він згадує цей період з особливим трепетом. Його колеги, учні — найцінніше надбання.
Юнацькі пошуки свого місця в житті, зокрема, служити в міліції, як його батько, відійшли з часом. Єдине, що поєднало ювіляра з мрією, це спілкування з вищим керівництвом силових органів у піонерському таборі, де відпочивали діти працівників цих структур. Омелян Дементійович очолював табір впродовж багатьох років.
Щасливими є спогади про творчих людей рідного села, з якими він товаришував. Про хор, у якому співав. Цей колектив налічував сорок чоловіків, з яких нині продовжує співочу вахту лише наш ювіляр у церковному хорі. До речі, Мамаївський хор колись на оглядах-конкурсах змагався з чоловічим хором з Ошихлібів, який був заснований борцем за Україну Святославом Мельничуком (відомий як керівник чернівецького хору “Гомін Буковини”).
Для О.Д.Глібки церква — це особлива історія, адже Глібки проживали навпроти храму, ходили до нього…
Омелян Дементійович має високий вчительський титул “вчитель-методист”, за яким багаторічна праця (позаштатна) в секції вчителів іноземних мов при районному відділі освіти. Цей період він згадує з особливою теплотою. О.Д.Глібка викладав німецьку мову, а оскільки знає й інші іноземні, то його часто залучали до відвідування уроків, олімпіад тощо. В той час очолював районну секцію вчителів іноземних мов Іван Іванович Старинський, з яким приятелює і нині.
Особливо талант небайдужої людини О.Д.Глібки розкрився, коли він очолив Мамаївську ветеранську організацію. Йому відомо, чим живе кожен ветеран-односелець, завжди відвідує кожного аж до останньої дороги, організовує різноманітні заходи, привітання ювілярів тощо. Цей сивочолий чоловік у свої 80 повний планів на майбутнє. Він іде в ногу з часом, тому при утворенні Мамаївської територіальної громади, його було обрано головою Мамаївської територіальної ветеранської організації, до якої ввійшло сім первинних. О.Д.Глібку заслужено нагороджено медаллю “Ветеран Буковини”. А нещодавно до нього надійшла особлива нагорода від видання “Час аналітики”, кореспондентом якого він є, іменна зброя з посвідкою від Національної поліції України на право носіння і зберігання.
Ювіляр вважає, що найвищою нагородою для нього є його дружина Вікторія Дмитрівна та сини Анатолій і Леонід із сім’ями. Тішить те, що всі міцно підтримують один одного, не дивлячись на відстані. Повсякдення ветерана проходять в оточенні дружини та її сестри. Він багато і щиро молиться, робить цілий комплекс рухових вправ, що все разом збагачує його силою духу і тіла та допомагає долати наслідки багатьох хірургічних операцій, тривалого лікування. Омелян Дементійович не бідкається, не стогне, а повний бажання жити, творити. Віват, ювіляре!
