Щира й привітна, сильна, розумна та цілеспрямована жінка. Таке враження складається під час спілкування із Надією Гнитко, яка відносно недовго (близько 2 років), але дуже успішно працює у сфері б'юті-індустрії. Саме завдяки наполегливості та вірі в себе вже неодноразово перемагала на міжнародних чемпіонатах із перманентного макіяжу, відкрила власний бізнес у Кіцмані, який вдало поєднує із вихованням двох дітей. Основною метою у своїй роботі вважає природно підкреслювати красу українських жінок та дівчат.
— Чому ви вирішили працювати б’юті-майстринею перманентного макіяжу?
— Певний час я працювала викладачкою, але коли у мене народилася друга дитина, то я зрозуміла, що залишилася вдома без роботи. Ще рік я побула у повноцінні декретній відпустці, а потім почали “рости роги”. Я порадилася зі своїм чоловіком і вирішила стати візажисткою. Це мене захопило. Часто фарбувала свою маму, себе, дзвонила подругам, запрошувала їх до себе та вдосконалювала свої навички візажистки. Пізніше мені цього було замало і після того, як моїй мамі робили манікюр і занесли інфекцію, вирішила опанувати і цю роботу. Тож згодом я опанувала основи манікюру, шугарингу, воскової депіляції. І мені знову було цього мало. Почала шукати те, що може захопити повністю і надовго. Я знайшла перманентний макіяж, який вивчала два роки. Шукала інформацію, читала книги, переглядала відео та навіть вивчила анатомію шкіри, — каже Надія.
— Коли вперше спробували вдосконалити свою зовнішність?
— Вперше змінила себе у 35 років. Я зробила губи. Брови змінила, коли почала займатися перманентним макіяжем. Спробувала і зрозуміла, що ця процедура є терпимою. Після неодноразового проходження курсів підвищення кваліфікації зрозуміла: чим природніше виглядає робота, тим краще, — розповідає б'юті майстриня.
— Коли ви вирішили брати участі в професійних чемпіонатах? Що спонукало змагатися на високому рівні та чи не відчували страх?
— Коли проходила курси підвищення кваліфікації, викладачка запропонувала поїхати на мій перший чемпіонат. Не було ніякого страху, думала: “їду, а там як буде”. Була щаслива, що я зайняла перше місце. Не знала, як реагувати і просто розплакалась, бо була шокована. Цікаво те, що після чемпіонату проводили різні майстер-класи, де я підходила до кожного спікера і шукала знову для себе нове заняття. Мені сподобався майстер-клас із татуювання і я зрозуміла, що також хочу опанувати цю діяльність, — діляться своїми враженнями Надія.
— Нещодавно, першого серпня, ви брали участь у черговому міжнародному чемпіонаті під назвою «Glossy face». Поділіться своїми враженнями та чи можна вас привітати із ще однією перемогою?
— Це мій 11 чемпіонат, результати якого я дізнаюся зовсім скоро. Кожен чемпіонат є важливий для мене й після завершення мене завжди переповнюють позитивні емоції. Маса цікавої інформації, можливість показати себе і глянути на роботу інших - це те, що я люблю. Але чемпіонати не є безкоштовними. Наприклад чемпіонат, який пройшов нещодавно в Києві, коштував мені понад 1000 євро. Проте це відносно дешево порівнюючи із тим, що я можу отримати на чемпіонатах. Найцінніше те, що після чемпіонату я маю можливість послухати відомих світових спікерів перманентного макіяжу.
— Чи надходили пропозиції після конкурсів працювати в інших країнах?
— Так, але поки це у перспективі. Зараз я хочу вчити своїх учнів, а сама буду вчитися у крутої майстрині із Білорусії, яка у цій сфері вже 20 років — це Ірен Лосєва. Проте це також буде коштувати понад 2000 доларів, але я добре розумію, що за якісні знання потрібно платити, — розповідає Надія Гнитко.
— Розкажіть про своє дитинство. Чи змалечку ви були цілеспрямованою та працьовитою? Та чи мали хобі, дотичні до професії б’юті-майстрині?
— Із самого дитинства я була татовою донькою. Приходила додому завжди вчасно, не дай Боже запізнитися, бо буду покарана на тиждень. Тому характер у мене від тата. Але, як і всі дівчатка, коли мама фарбувалася косметикою, я спостерігала і мліла. Мабуть, надихнула мене на індустрію краси мама, її червона помада, якою я також пробувала фарбуватися в дитинстві так довго не могла змити, — розповідає Надія.
— Коли ви розпочинали свою кар'єру б'юті-майстрині, то чи були переломні моменти, сумніви, що вас стимулювало, надихало?
— Мені подобалася ця діяльність. Я багато читала, шукала інформацію, дивилася відео, практикувалася на спеціальному макеті. Також вчилася у майстрів перманентного макіяжу. Мене це все надихало і я хотіла знати все більше і більше. Я просто хотіла і робила — це все.
— Хто вас найбільше підтримував: батьки, діти чи чоловік?
— Мама. Правду кажучи, навіть кошти на оплату свого базового курсу я просила у мами. Вона мені сказала: “Ти обов'язково спробуй, а там вже як буде”. Загалом вважаю, що суть моєї та й всіх інших діяльностей - це на повну жити своєю справою, цікавитися нею до найдрібніших деталей та мати кошти, щоб вкладати у свій розвиток, — каже Надія.
— Коли вам важко, що вас мотивує не здаватися?
— Можу написати своїй наставниці Ірен і сказати, що у мене емоційне вигорання. Вона мене заспокоює, радить глянути на свої перші роботи і подумати, що б змінила зараз, — каже Надія.
— Як проводите вільний від роботи час?
— Зі своє сім'єю. Також я маю собак, тому ми їдемо кудись, разом проводимо час, фотографуємося. Після приїжджаю додому втомленою і розумію, що зранку треба вставати на роботу, але — це круто, воно мене надихає, — розповідає б'юті-майстриня.
— Які плани та мета у професійній діяльності?
— Хочу займатися тренерською діяльністю, вчити створювати красу інших майстринь. А ще — побувати на чемпіонатах спікером та зробити все, що мене знали як крутого майстра не лише в Україні, а й за її межами, — каже Надія.
Перманентний макіяж — це косметичне застосування татуювання (постійної пігментації шкіри) для створення ефекту макіяжу на очах, а також для довгострокового покращення кольору шкіри обличчя, губ та повік. Його також використовують для штучної корекції брів, особливо у людей, які втратили їх з віком, внаслідок хвороб, таких як алопеція; хіміотерапії чи хірургічного втручання, а також для маскування шрамів, та білих плям на шкірі, як, наприклад, при вітиліго.
