Мабуть, більшість батьків, які зверталися за медичною допомогою для своїх дітей у Кіцманську лікарню, знають особисто або хоча б чули про лікарку Марію Іванівну. Мами одні одним радять проконсультуватися з нею, коли сумніваються в діагнозі чи не можуть підібрати ефективні ліки.
Лікувати дітей Марія Піцик мріяла з дитинства: ще малою гралася в лікаря і не уявляла себе в іншій професії, окрім педіатра. Народилася в Южинці, де й навчалася 9 років, а старші класи закінчувала вже в Ставчанській школі. У 2001 році вступила на навчання до Буковинської медакадемії, яку успішно закінчила у 2007. Потім було 2 роки інтернатури в Івано-Франківському національному медуніверситеті. Практика дала не менше знань, ніж роки навчання, а головне — досвід у діагностиці та лікуванні.
З грудня 2010 року Марія Піцик починає працювати дільничним лікарем-педіатром у Кіцманській ЦРЛ. Коли почалося реформування і розділення на первинну та вторинну медицину, працювала педіатром у дитячому відділенні стаціонару. Через постійні процеси реорганізації медицини з 2014 року стала лікаркою відділення невідкладних станів (приймального відділення, як кажуть люди). Це досить складна і напружена робота, особливо під час епідемії коронавірусу. Адже сюди потрапляють люди із загостреннями, невідкладними станами, з травмами, а ще — поліція привозить на виявлення стану алкогольного чи наркотичного сп’яніння. Чергують лікарі у відділені подобово.
— Наш завідуючий відділенням Юрій Васильович Апостолюк каже, що завжди помітно, коли я на чергуванні, бо тоді приводять на прийом дітей, — розповідає Марія Іванівна. — Зважаючи на те, що хоч останні роки я перекваліфікувалася на лікаря відділення невідкладних станів, але все ж більше люблю педіатрію, головний лікар Володимир Васильович Хромюк запропонував мені повернутися на посаду дільничного педіатра у поліклінічне відділення лікарні. Адже наш медзаклад підписав договір з Національною службою здоров’я і тепер може надавати послуги сімейних лікарів. Там, де і раніше була дитяча консультація, зараз обладнують кабінет для огляду дітей (із вагами, ростоміром), кабінет щеплень, тож батькам із дітьми від 0 до 18 років буде зручно приходити на профілактичні огляди і на лікування.
За роки педіатричної практики Марії Піцик і роботи у відділенні невідкладних станів траплялися різні випадки: зокрема, одного разу дівчинка проковтнула 1-гривневу монету, яка застрягла у глотці. Її терміново доставили у Чернівці і робили операцію.
Колись, щоб встановити причину дивного кашлю і хрипів у малого хлопчика, лікарка почала розпитувати маму, що він робив до того. Виявилося, дитина їла поп-корн і одна тверда лусочка потрапила аж у бронхи.
— Дуже важливо для педіатра мати довіру в дітей і їх батьків, навіть дружбу. Коли я призначаю препарати, стараюся доступно пояснити дію кожного, розказати, як ліки давати дитині. Потім розпитую батьків, чи допомогли призначені ліки, чи наступного разу шукаємо ефективніші, — говорить Марія Іванівна. — Коли слухаю фонендоскопом малят, ми «граємося» у мишку, щоб діти не боялися. Одного разу не було поряд медсестри і довелося самій робити укол дитині. Після того маленький пацієнт боявся йти до лікарки, яка зробила йому боляче. Тому стараюся більше такого не робити, щоб не втрачати дружні стосунки з пацієнтами й надалі без проблем оглядати їх і розпитувати про самопочуття.
Іноді дітей не можуть привезти в лікарню, особливо з віддалених сіл, а допомогти треба терміново. Тоді мені телефонують, описують симптоми, інколи я прошу, щоб дитина покашляла в телефон, або щоб сфотографували та прислали знімок висипки на шкірі. Тоді раджу схему лікування або кажу, що краще все ж приїхати у лікарню. Це нагадує розв'язання задачі з багатьма невідомими. Особливо складно, коли діти малі та не можуть розповісти про свої симптоми, що і як болить, — розповідає Марія Піцик. — Лікувати дітей — це велика відповідальність, але я вірю і знаю, що у цьому мені допомагає та додає мудрості Господь Бог.
