19 грудня, у день пам'яті Святителя Миколая Чудотворця митрополит Чернівецький і Буковинський Данило звершив богослужіння у храмі Св. Миколая села Киселів.
Ця церква була освячена в 1851 році. Перекази кажуть, що місце будівництва обирали не люди, а троє ягнят привезених з Єрусалиму. Там де вони лягли спочивати, там і почали зводити храм, повідомляють на сторінці Православні Буковини ПЦУ у фейсбуці.
Про історію церкви в Киселеві дізнаємося з сайту bukportret.info: Нинішня Свято–Миколаївська церква села Киселів побудована в 1851 році. Як свідчать архівні джерела, вона збудована стараннями місцевих поміщиків Зоттів. Ті ж джерела свідчать, що церковне життя існувало набагато раніше. Початки християнства на наших землях виявляються з часів Київської Русі, коли землі Буковини були її частиною. На території Буковини є багато залишків давньоруських поселень. Є вони і на території села Киселів. В 1957, 1985 та 1986 роках були проведені розкопки, котрі засвідчили існування давньоруського поселення на околицях нашого села. В урочищі Малєрка були виявлені і досліджені християнські поховання. В них знайдено багато уламків кераміки раннього давньоруського типу. Час цих поховань відповідав ранньому етапу впровадження християнства на східнослов’янських землях. Вони відображають життя і культуру тиверців, що заселяли в часи Київської Русі територію сучасної Буковини. А також розкривають християнський спосіб життя наших предків у період зростання могутності Київської Русі, складовою частиною якої була і Буковина.
Давні сільські перекази свідчать про те, що колись перша церква в селі Киселів була збудована в 1777 році, де зараз знаходиться старий цвинтар. Але вона згоріла від свічок, які забули загасити після вечірньої служби. Довго сумували киселівчани з цього приводу. Для того, щоб побудувати нову церкву старійшини села вирішили відправити трьох ходаків в Єрусалим по святу землю із могили Ісуса Христа. Повернулись тільки два. Звідти вони принесли не тільки святу землю, але і троє ягнят. Яких повинні були випустити і де ляжуть вони спочивати там і будувати церкву. Так і громада села зробила. І почалося спорудження. Цією справою займалися Іван та Констянтин Зотти. Завдяки їхнім коштам та старанням селян в 1851році була збудована нова церква. Відомостей про сам хід будівництва немає. Відомо тільки те, що спочатку мала будуватися з каменю, але потім прийняли рішення про будівництво її з дерева. Вона була висвячена на Миколая, відтоді і по цей час носить назву Киселівська Свято – Миколаївська церква. Яка і є окрасою нашого села.
Відомостей про церковне життя в Киселеві за часів молдавського володарювання немає. Перші писемні згадки про церкву, які вдалося знайти, відносяться вже до часів австрійського панування. Оскільки в Австро–Угорській імперії в той час панівною була католицька віра і держава всіляко її підтримувала та старалась всіма можливими засобами прищепити її усім своїм підданим, то православні киселівчани шукали захисту у чернівецького владики, всією своєю душею тягнучись до віри своїх батьків і не бажаючи її забути. Православна віра і українська мова єднали жителів села, як і всіх буковинців, з матір’ю Україною і це щиро відчували наші предки.
Час спорудження Храму Божого у Киселеві 1851 році співпадає з відомими історичними подіями на західній Україні. Вони були спричинені демократичним рухом, що поширювався через демократичну революцію в Австрійській імперії. А Буковина в той час як ми знаємо, належала до Австрійської імперії, тому ці історичні процеси відбивалися і на історії нашої церкви. Саме в цей час з нагоди сходження на престол нового цісаря Австрії Франца Йосифа I делегація від Буковини на чолі з єпископом Євгеном Гакманом склала поклін монархові. Від імені всіх буковинців владика просив імператора відокремити Буковину від Галичини і надати їй автономію. А це свідчить про те,що віра, а не мова і самосвідомість визначала національність. Саме в цей час єпископ Гакман, відчуваючи підтримку збоку українського духовенства, почав все більше приділяти уваги своїм землякам. З його волі у середині та другій половині XIX ст. на українські парафії призначалися священики українці, а це сприяло підвищенню їх авторитету на Буковині.
Киселівська Свято–Миколаївська церква вражає своєю красою. Збудована в прекрасному архітектурному стилі з дерева.
Церква хрестоподібна в плані, що є традиційним для православ’я, містить вівтарну апсиду і галерею за вівтарем, як і передбачав план. Подібної вівтарної галереї немає в навколишніх церквах. Вона є лише в Свято – Духівському кафедральному соборі в Чернівцях, котрий збудований у 1864 році. Церква в Киселеві має три входи: Західний, Південний і службовий вхід у паламарку. Вона має такі габаритні розміри: довжина – 42 метри, ширина – 22 метри, висота – 21метр.
Церква має чудовий іконостас, розписана фресками, підлога була встелена шліфованими кам’яними плитами, які в 2007 році були покриті керамічною плиткою.
Найбільше, що вражає в Миколаївській церкві – це іконостас. В центрі іконостасу на верхньому ряду, посередині, спаситель Ісус Христос і дванадцять апостолів. В нижньому ряду на правій стороні Матір Божа і Святий Миколай, з лівої сторони Ісус Христос і Святий Миколай. В центрі оздоблені сусальним золотом Царські двері. Між верхнім і нижнім рядами розташовані чудові ікони – дванадцять десятних свят.
Всі ікони та процесії які знаходяться в церкві були подаровані жителями села і людьми які виїхали.
Багато умільців села своїми вишивками прикрасили ікони, люстри, підсвічники та пристолики. Вікна виконані у стилі мозаїки з кольорового скла, коли сонце світить у церковні вікна, вона відіграє різними барвами.
Можливо, що спочатку церква, побудована із дерев’яних колод, не була зовні обшита дошками. Це було зроблено пізніше.
Чим була покрита зверху, також невідомо. Відомо лише, що десь приблизно у 1910 році її було перекрито бляхою, котра є і понині.
В горі над нею височіють три куполи з хрестами, які в 90-х роках позолотили.
Навколишнє середовище церкви вражає своєю красою. Вона загороджена дуже гарним литим чугунним парканом, виготовленим у місті Галичі Івано-Франківської області. Ворота виковані та подаровані місцевим ковалем – головою сільської ради Дідиком Олександром Тодоровичем та його сином ковалем Дідиком Олександром Олександровичем.
А також ними були виготовлені дубові двері, для входу з західної сторони, які люди ще називають Райськими.
Біля церкви насаджено багато зелених насаджень. Збудовано приміщення для хрещення дітей.
З правого боку церкви розміщена велика і висока дзвіниця, в якій знаходяться чотири дзвони
Біля церкви є декілька гарних кам’яних хрестів, поруч з якими освячують воду та світять Пасху.
