Малятинці відомі своїми ставками, тут бере початок струмок Млинівка, який впадає до річки Совиці. У селі живе близько 1200 мешканців. Зараз Малятинці входять до складу Ставчанської ОТГ.
Малятинці, за легендою, були названі від слова «мала» і зменшувальної форми Тиня – Антоніна, імені дочки колишнього власника, яка була дуже гарна, але мала.
Перша писемна згадка про село у дарчій грамоті господаря Молдавії воєводи Стефана, сина Богдана Сліпого, внука Стефана Великого. Написана вона староукраїнською мовою. Її копія разом з румунським перекладом видрукувана 1933 року в Чернівцях у першому томі «Буковинських документів» румунським істориком Теодором Баланом. Оригінал цього документа разом з іншими грамотами постійно зберігався в домашньому архіві поміщика Степана Багніцького, який проживав в селі Малятинці, але подальша його доля невідома.
Церква святого Миколая — дерев’яна, має дві двоярусні вежі, які підкреслюють кути стін бабинця. Другі яруси веж сполучаються галереєю. Крім входу з заходу до бабинця є ще один з півдня через прибудований ганок. На охайному подвір’ї, з південного сходу від святині, розташована дерев'яна двоярусна дзвіниця.
Про вік церкви дізнаємося із напису на кам'яному пам'ятному хресті, який споруджений в честь 100-річчя побудови церкви святого Миколая: 1892-1992. За іншими історичними даними церкву датують 1868 роком. Храм був постійно діючим, навіть в часи атеїстичного соціалізму.
В центрі Малятинців, на роздоріжжі біля ставка є автобусна зупинка, оздоблена мозаїкою. Будівля стара і мало використовується, але малюнок з жовтими соняхами, викладених зі шматочків слюди, зберігся непогано.
