Тарас Комендат був мобілізований у 2014 році. Протягом року воював у 10 бригаді, з якою спочатку знаходився у Луганському аеропорту, а пізніше - під Дебальцевим. У 2015 році Тарас повернувся додому зовсім іншою людиною, з іншим світосприйняттям і твердо вирішив, що ще повернеться на Схід. Про свої переживання, війну, патріотизм та товаришів воїн-артилерист Тарас Комендат поділився із журналістами “Вільного життя”.
Армія — це досвід
— В армію пішов добровільно, про що ще ні разу не шкодував. Військова служба дещо цікаво впливає на людей. Міняється певним чином психіка і світосприйняття, виховує внутрішньо ще більший патріотизм. Особисто я більше почав цінувати життя, таке яке воно є. Армія — це досвід, а відмовлятися від досвіду взагалі нерозумно, — зазначив Тарас.
Всього пробув на лінії фронту три роки
— У 2014 році мене мобілізували, це була перша хвиля. Служив я у 10 бригаді, знаходилися ми тоді у Луганському аеропорту рівно 4 місяці, після цього відступили звідти. Далі був майже 8 місяців біля Дебальцева. У 2015 році демобілізувався, а у 2017 році неочікувано для самого себе знову підписав контракт. Після чого у складі 44 артилерійської бригади також знаходився у Луганському напрямку. Слава Богу, я жодного разу не був поранений. у 2019 році повернувся у 80 бригаду, воювали ми під Маріуполем, а це близько до кордону з Росією. Всього пробув на лінії війни три роки, — розповідає Тарас Комендат.
Спочатку було страшно
— Згадую першу хвилю мобілізації. Відразу після Майдану у Києві, крім великого бажання захищати батьківщину, опинившись на передовій, спочатку ніхто ще нічого не знав і не вмів, вже пізніше до нас долучилися професіонали, тоді стало набагато легше. Спочатку було страшно і навіть дуже страшно, бо це ж війна. Але з часом все перебуло, все більше ставало зрозумілим, а бажання захищати свою неньку Україну зростало. Після демобілізації в 2015 році думав, що почнеться цивільне життя і вже на Схід не повернусь. Але я зрозумів, що потрібно і надалі захищати свою державу від ворога, адже це - обов’язок кожного її громадянина, — розповів Тарас.
Світ, де гроші нічого не вирішують
— Війна показує світ «по той бік», це ніби зовсім інша планета, світ, де нічого не вирішують гроші. У цивільному житті на словах багато хто вихваляється, що кращий за інших, а от на війні дуже добре помітно хто є хто. Але ви б бачили наскільки наші хлопці дружні між собою, як вони захищають один одного, все роблять разом, всі там рівні, немає кращих чи гірших. Ця міцна дружба та нереальна підтримка мені найбільше запам’яталися, адже там ти не ставиш себе на перше місце, ти думаєш за всіх. Хоча війна — це смерть, поранення і страждання, але це і життя, яке наповнене своєю історією, і мені хотілося б закарбувати у пам’яті тільки позитивні моменти, — каже воїн-артилерист.
Війна — це перевірка власних сил
— Для мене особисто війна стала такою собі перевіркою власних сил, на що я здатен. Зрозуміло, що всі ми думаємо, що на все здатні, але от коли потрапляєш туди, ти бачиш свої реальні сили, терпіння та витримку. Перебуваючи на війні, усвідомлюєш, що це все робиш заради держави, громадян і рідних людей, і це надихає не думати про погане, а з гордістю і сміливістю перебувати там, адже ти робиш щось важливе і багато хто покладається на тебе, — розповідає Тарас Комендат.
Рідні думали, що я щось приховую
— Рідні підтримували мене всіма силами, казали, що гордяться мною і тим, що я роблю для України. Звичайно, кожного дня ми не розмовляли, бо не було такої можливості, але кожен дзвінок для мене був особливий. Хоча спочатку вони думали, що я багато що приховую і недоговорюю, через це дуже хвилювалися. Після того, як вирішив знову підписати контракт, рідні не заперечували, сказали тільки, що я дорослий хлопець і вони приймуть будь-яке моє рішення, — згадує воїн АТО.
Головне — вірити у Бога і долю
— Тим, хто вирішив, як і я, підписати контракт і піти таким ж шляхом, раджу не боятися і бути самим собою, там немає нічого неймовірного як може здатися. От якщо людина вірить у Бога і у долю, то нічого боятися не буде, бо якщо щось погане має статися, воно станеться будь-де і будь-коли. Якщо людина вирішила для себе, що хоче захищати свою державу, то я бажаю удачі і наснаги, все буде добре, — зазначив Тарас.
