Юрій Візнюк із Шишківців, як і тисячі наших земляків, роками був на заробітках в Європі, а саме — в Австрії. Хоч міг залишитися там, маючи гарну роботу та визнання майстерності сировара, все ж вирішив разом із дружиною Ольгою розвивати агробізнес у рідному селі.
Вперше поїхав у Австрію студентом на практику
Юрій Візнюк із Шишівців навчався в Кіцманському технікумі на агронома, а після його закінчення здобув вищу освіти агрохіміка-грунтознавця на біофаці ЧНУ ім.Федьковича. Кафедра агрохімії мала домовленість про співпрацю з австрійськими фермерами, у яких студенти проходили виробничу практику влітку. Поїхати за кордон, у Австрію, ще й заробити за стажування кілька сотень доларів — це було щастям для студентів на початку 90-х, адже у нас в ті часи була шалені інфляція, дефіцит, безробіття…
Одним із двох перших студентів, яких направив університет на практику в Австрію, був і наш земляк Юрій Візнюк. Для цього потрібно було не лише добре вчитися, а й додатково вивчати німецьку мову та пройти конкурсний відбір. У конкурсній комісії були не лише викладачі кафедри, а й факультету іноземних мов, ректор і навіть представник СБУ.
Практика у Юрія Візнюка проходила в овочевому господарстві, де було багато важкої сільськогосподарської праці. Пізніше, коли почав їздити до Австрії на роботу, потрапив до фермера, який виробляв якісний натуральний сир. Процес сироваріння настільки сподобався, що це стало захопленням і улюбленою справою.
Отримав золоту медаль на європейському конкурсі сироваріння
Юрій Візнюк працював на високогірній сироварні в Альпах. Австрієць Ігнас Бер — сировар у кількох поколіннях, який варить сир за давніми рецептами своїх предків, без жодних штучних домішок. Шишківчанину він передав свої знання, навчив варити справжній гірський сир — "бергкезе". Показником майстерності Юрія Візнюка стала його перемога у Європейській кезіаді (від нім. Käse – сир) в Австрії. У цьому престижному конкурсі на звання кращого сировара Ігнас Бер кілька разів виборював третє місце. Але того 2001 року оголосили, що перше місце і отримав Ігнас Бер. Проте сир, за який присудили нагороду, був зварений у день народження фермера, коли Ігнас не працює. Того дня сироварінням займався Юрій. Тож саме він і став переможцем, отримав золоту медаль та навіть запрошення працювати від кількох відомих сироварень Європи. Проте наш земляк прагнув налагодити сироварний процес у своїх рідних Шишківцях, для чого придбав фірмове обладнання і привіз його з Австрії.
Хочу привчити наших людей до культури споживання якісного сиру
— Проблема сучасних споживачів у тому, що у гарних обгортках продають продукти, які не лише не корисні, а й можуть бути шкідливі через хімічні добавки та ненатуральні інгредієнти, — каже Юрій Візнюк. — Тому в Європі та в розвинених країнах цінується натуральна еко-продукція. Ми робимо, хоч і в невеликих кількостях, натуральне масло із сметани, яке просто збиваємо в маслобійці. Без жодних домішок, як робили ще наші бабусі. Так само сир — лише молоко і ферменти, жодної “хімії”. Процес створення хорошого сиру клопіткий, його якість залежить не лише від уміння сировара, ідеальної чистоти, а й від харчування корів та якості молока. Тому сир роблю з молока від кількох корів, які утримуємо на невеличкій фермі. Для повноцінної роботи сироварні потрібно понад півтори тонни молока у день. Тож будемо збільшувати молочне стадо. Я хочу, щоб наші люди привчилися до смаку хорошого натурального сиру, який не обов'язково привозити є Європи, а можна робити тут, і це буде набагато дешевше і не гірше за якістю.
Окрім корів, Юрій Візнюк планує завести невеличне стадо кіз, адже є види сиру, для якого потрібно лише козяче молоко. До того ж, воно дієтичне, лікувальне і має у складі більше вітамінів та мікроелементів.
Кількість корів у селах зменшується, але тваринництво може допомогти селу відродитися
Ще 10-20 років тому Шишківці мали перше місце у районі за кількістю корів, яких тримали в домогосподарствах, розповів шишківський сільський голова Олексій Добровольський. Але закуповували молоко за копійки, а догляд за тваринами — нелегкий, тож поголів'я корів у домогосподарствах скоротилося з понад 250 до приблизно 70.
Зараз молоко у господарів купують і в селі, дехто везе продукцію у Кіцмань або в Чернівці, де має постійних замовників. Зараз можна сказати, що попит на натуральні молочні продукти у нас перевищує пропозицію.
Як кажуть, “їсти хочеться завжди”, тож тваринництво у селі має перспективу — як молочне, так і м'ясне.Особливо, якщо налагодити переробку — тобто створення кінцевих продуктів харчування, натуральних сирів, ковбас і т.д. Це нелегка праця, але якщо селяни отримають відповідну ціну за продукцію, це може стати одним із напрямків зайнятості населення та порятунку малих сіл.
