Народним голосом називають радіо, яке ще двадцять років тому було чи не в кожній оселі. А словами «Говорить Кіцмань» більше шести десятиліть розпочиналися передачі Кіцманського районного радіомовлення. Так, у 50-80-х роках це був ідеологічний рупор влади, та, разом з тим, це було улюблене для багатьох українське радіо, яке пропагувало українське слово, українську пісню, повагу до своєї історії, культури, піднімало національну гідність, виховувало патріотизм до рідної землі. Про це пише нинішня редакторка Кіцманського районого радіомовлення Галина Скулеба.
А починалося все з коротких партійних агітаційних блискавок про трудові будні кіцманських хліборобів. Ці листівки на громадських засадах готували працівники районної газети, заввідділом радіомовлення Орест Проданюк та диктор Орися Марковська. Тоді, в далекому 1955 році, їм доводилося працювати практично в прямому ефірі. Пізніше редакторами Кіцманського радіо були Іван Семенюк, Юрій Раковіца, Гаврило Чайковський, Йосип Палятинський, Любов Микитин, Василь Хащовий, Борис Підопригора, Мирослав Куєк, Євген Гуцуляк. Саме завдяки їхнім старанням кіцманчани мали змогу дізнаватися не тільки про врожайність намолоченого зерна чи роботу тваринницьких ферм, а й про творчість нашого земляка, кіноактора Івана Миколайчука, в передачах районного радіомовлення вперше звучали і пісні юного Володі Івасюка. А скільки було цікавих розповідей та інтерв’ю з відомими і славетними людьми, героями праці, вченими, письменниками, політиками. Не можна сьогодні не згадати і наших дикторів, зокрема Жанну Линькову, яка пізніше чимало років працювала на Чернівецькому обласному радіо, Галину Штефаніцу, Ольгу Скрипник, які знайомили слухачів із життям району. Технічну трансляцію забезпечували зв’язківці Василь Головатий, Сергій Кублій, Ярослав Бажан та інші.
Змінювалися політичні системи, змінювалися редактори і диктори, кілька разів мінявся і час виходу передачі, але незмінним залишилося основне завдання радіо — донести інформацію про події, що відбувалися на Кіцманщині. Трибуною районного радіомовлення користувалися, особливо в часи утвердження Незалежності, представники різних політичних партій, рухів, громадських організацій. В передачах виступали керівники району, депутати, самодіяльні поети і композитори. Гостями Кіцманського радіо неодноразово були народні артисти України Оксана Савчук та Іван Кавацюк, Дмитро Гнатюк, народні депутати України. Та найчастіше героями радіорозповідей, радіонарисів були аграрії, освітяни, аматори художньої самодіяльності, працівники культури, медицини...
Двадцять п’ять років я, журналістка Галина Скулеба, очолюю редакцію Кіцманського районного радіомовлення. І дякую Богові і долі за такий вибір моєї професії, бо це любов мого життя. До сьогодні пам’ятаю, як перед мікрофоном мене посадив тодішній редактор районної газети «Вільне життя» Іван Семенюк і благословив словами: «Твій голос — твій талант». Тоді, в 1995 році, на Кіцманщині було понад 15 тисяч радіоточок, а сьогодні їх — лише близько тисячі. Ось уже третій місяць мовчить радіо у моїх рідних Ставчанах, де було більше двохсот радіоточок. Не чують передач районного радіомовлення в Неполоківцях, Южинцях, Мамаївцях… Зі слів зв'язківців, мережа стара, кошти на утримання, ремонт та обслуговування проводового мовлення не виділяються, а після останнього скорочення штатних працівників залишилося працювати кілька монтерів, які навіть телефонну мережу не встигають відновлювати. Після виборів Кіцманський район увійде в склад Чернівецького, а редакція Кіцманського районного радіомовлення, за рішення ХХХІХ сесії районної ради, ліквідовується.
65 років Кіцманське радіо жило життям країни, Буковини, району і життям слухачів, які щедро ділилися своєю любов’ю. І я кожному з них щиро вдячна, як і очільникам районної влади, депутатам та керівникам громад, моїм колегам-журналістам, які підтримували районне радіомовлення. Доброго слова заслуговують і монтери «Укртелекому», яким доводилося скручувати поржавілі дроти.
Без сумніву, треба рухатися вперед і впроваджувати нові технології інтернет простору, відкривати місцеві FM станції, зараз кожна територіальна громада може мати власну телерадіоорганізацію, що мовитиме для громади й про громаду, але для цього потрібна значна фінансова підтримка держави. Бажаю всім і собі, аби в доброму здоров’ї починався кожен ранок, а кожен день збагачував нас гарними новинами.
