Наразі в Кіцманському районі продовжується «червона» зона карантинних обмежень, відповідно і школам заборонено працювати. Але це не стало причиною для зупинки навчального процесу і з 1 вересня, вперше за всю історію, всі навчальні заклади району перейшли на дистанційне навчання. Щоправда, таким змінам у навчанні задоволені не всі. Своїми думками та враженнями із журналістами Кіцмань.City поділилися батьки учнів, вчителі та директори навчальних закладів.
Про досвід роботи та враження щодо дистанційного навчання розповідають: директорка Кіцманського коледжу ПДАТУ Тетяна Півторан: «Працюють викладачі на ресурсах Google Meet і Zoom, там організовують лекції. Також часто користуємося додатком Вайбер, бо тут проходять дрібні наради, ми кидаємо посилання на конференції та пишемо завдання в окремі групи, які створили для викладачів, кураторів та студентів. Ми вже працювали 2 семестр минулого року у такому режимі. Правда, не всі викладачі були задіяні, адже це було в новинку і багато хто не був готовий до такого виду навчання. Зараз все цивілізовано, бо ми можемо зайти у Вайбер-групу , де нам скидають лекції як правильно працювати у Google Meet і Zoom. Також директор чи завуч можуть зайти на конференцію, це дає стимул викладачам працювати краще та якісніше. Для нас ‑ це нове, а все нове дається не просто, але ми стараємося працювати у тих умовах, в яких зараз знаходимося, як то кажуть: «Якщо ми не можемо подолати вірус, то потрібно навчитися жити з ним». Ми готові і дуже хочемо, щоб було відновлено навчання у коледжі, але коли перейдемо з «червоної» зони у «помаранчеву», тоді і перейдемо у нормальний режим навчання. Для студентів ми підготували великі аудиторії, склали маршрути руху, щоб вони менше пересікалися одне з одним, постараємося проводити більше пар на вулиці, якщо будуть сприятливі погодні умови та звичайно будемо дотримуватися та слідкувати за рекомендаціями МОЗ. Особисто я люблю щось нове, і я спокійно ставлюся до онлайн-навчання.. Звичайно, живого спілкування не вистачає та й дистанційне навчання не замінить це. Я сумую за студентами та лекціями з ними».
Директор Суховерхівської школи Микола Крушніцький: «Як керівник закладу розповім про те, як буде проходити дистанційне навчання. Доведено, що кожна четверта дитина не має відповідних технічних засобів для такого виду навчання. Уроки у першокласників не будуть проводитися дистанційно, адже якщо батьки працюють, а дідуся з бабусею немає, то хто буде з дитиною тоді? Крім того, в деяких учнів може бути поганий інтернет, отже, залишається десь третина школярів, які будуть більш-менш навчатися. Також є багатодітні сім’ї, які не мають змоги купити всім дітям телефони чи ноутбуки Тож як навчатися їм? Я як директор навчального закладу у такий час не можу гарантувати високий рівень знань в учнів, бо школа не зможе дати відповідні знання у таких умовах. Аналізуючи це все, виникає багато запитань, але ми, як законослухняні громадяни, повинні виконувати державні розпорядження».
Оксана Марусяк, вчителька Кіцманського ЗЗСО: «Думки розбігаються. Одні батьки задоволені, ті, хто сидить вдома з дітьми, навіть самі щось нове почують, можуть дітям допомогти підключити програми чи вирішити проблеми із технікою, а інші батьки кажуть, що це жах, адже, ті, які працюють, не можуть контролювати і допомагати дітям. І мені здається, що другий варіант зустрічається частіше. Як вчителька, можу сказати, що бачити і відчувати дітей потрібно очно, а не онлайн, це важливий момент у навчанні. Тому сподіваюся, що ці незручності ненадовго».
Юлія Ткач, вчителька Кіцманського НВК: «Вважаю, що навчання має бути тільки очне. Для цього і є школа. Плюсів від навчання вдома не бачу жодних. Це не навчання — то немає світла, то пропав зв'язок, то інтернет неякісний. Треба навчатися тільки у школі!».
Аліна Керер, вчителька молодших класів Ошихлібського ЗНЗ: «Звичайно краще проводити очне навчання, тоді дітки більше спілкуються одне з одним, краще засвоюють матеріал, менше сидять в комп’ютері. Батькам зараз дуже важко, разом із дітками вони тільки за навчання в школі».
Батьки ж вважають, що дистанційне навчання позбавляє дітей права на якісну освіту, щасливе дитинство та псує зір. Проте, не всі так негативно налаштовані. Журналісти Кіцмань.City провели анонімне опитування та поцікавились у батьків, як вони ставляться до початку навчального року у режимі дистанційного навчання.
Мама випускниці 2020 року та 5-класника: «Син навчається в 5 класі Кіцманської гімназії, поки що враження від дистанційного навчання хороші, уроки проводяться в zoom, все сприймає і розуміє. Але це тільки початок, далі побачимо, як буде. А донька закінчила цього літа 11 клас на відмінно. Всі уроки вчителі проводили, вона казала, що вимагали навіть більше, як у школі. Звичайно, хочеться живого спілкування, але що зробимо, якщо такий час».
Мама учня 9-го класу: «Задоволення від дистанційного навчання немає зовсім. Порядок і дисципліна взагалі відсутні, буває накладка з предметами, коли в один і той же час проходять два різні уроки, а створити онлайн конференцію велика проблема. І якщо дитині не вдається долучитися до конференції, то вчителі кажуть, що дитина відсутня на уроці. Вважаю, що дистанційне навчання не є ефективним, особливо у селах, де немає нормального інтернету. Не кожна сім’я може дозволити собі купити телефон, не кажучи вже про комп’ютер, тим більше, якщо у сім’ї не одна дитина, а двоє чи троє. От у нас у селі є сім‘я, де 7 дітей, що ж їм робити у цій ситуації?».
Бабуся 5-класниці та 9-класника: «Поки що враження від дистанційного навчання у внуків хороші. На уроках стараються все записувати, навчальний матеріал сприймають добре. Коли всі на роботі, то залишаємо самих і вони чудово справляються, уроки не пропускають. Сподіваюся, що їхнє бажання навчатися не зникне, але побачимо як буде далі. Звичайно, вони сумують за однокласниками та живим спілкуванням, але нічого не вдієш у такий час».
Мама 2-класника: «Враження від дистанційного навчання негативні. Мій син хвилин 10 не міг підключитися до конференції, коли все таки йому це вдалося, вчителька не повторила той матеріал, який він пропустив. Через це дитина дуже засмутилася. Адже син уже не встигав записувати та не зрозумів, що саме пояснює вчителька. Також діти не є уважними, з незвички забувають про урок, не відчувають дисципліни».
Мама 2-класниці: «По-перше, оскільки моя дитина навчається у 2-му класі, важко не тільки вчителям і дітям, а й батькам, тому що вчитель виконує свою роботу, а батькам, крім того, що потрібно вчити дітей, то ще й потрібно ходити на свою роботу. Дитину у такому віці залишати на самостійне навчання неможливо. По-друге, є проблеми з інтернетом. Буває, що програма не приєднує до конференції чи викидає взагалі під час уроку, буває, що взагалі нічого не чути, зависає комп’ютер і т.д. Дитина через це пропускає урок, бо сама не в змозі вирішити проблеми. І останнє: ті знання, які дитина отримує у класі на уроці з учителем, ніколи не замінить онлайн навчання. Одним словом, проблеми є і вони нікуди не зникли».
Враження багатодітної мами: «Коли в будинку вранці проходить 4 конференції, дуже складно діткам почути та сприйняти все. А ще, коли не налаштовано програми до кінця, дитина не може під'єднатися до конференції і їй через 10 хвилин пишуть, що конференція вже закінчилася. Це дуже не компетентно зі сторони вчителів. Учням початкової школи ще важче, бо в них немає концентрації на вчителя, немає дисципліни і порядку, вони між собою починають перегукуватися та не до кінця розуміють, що від них потрібно. Є дітки, які взагалі не мають доступу до інтернету та не мають гаджетів. Чому державі байдуже до таких дітей.? Це, звичайно, риторичне запитання, але все ж болюче. Чому можна навчити дитину за 20 хвилин відеозв'язку? Якщо інколи не вистачає і 45 хвилин для засвоєння теми. На жаль, у мене тільки негативні враження, нічого позитивного не бачу. Хотіла б, щоб органи влади розглянули варіант навчання дітей у школах, хоча б у тих населених пунктах, де немає хворих. Адже є села, де хворих немає, а діти все одно змушені сидіти за комп'ютером та псувати свій зір».
Мама учня 6-го класу Кіцманський ЗЗСО: «У цьому навчальному році набагато краще дистанційне навчання, ніж минулого семестру. Діти бачать учителів, можуть спілкуватись і задавати питання. Уроки цікаві, синові подобається».
Мама учня 7-го класу: «Дітям потрібно спілкування, але цього разу учитель хоч через Zoom проводить урок. Минулого семестру була катастрофа, кидали тільки уроки і тести, і все. Тепер все через онлайн. Але скажіть мені: як можна навчити дітей за 30 хвилин? Що можна пояснити? Впевнена, що є такі, які скажуть, що якщо дитина хоче вчитися, то буде. Можливо, але не впевнена, що мама не сидить біля дитини, якщо вдома. А якщо не має кому пояснити, або елементарно дитина не запам'ятала, тоді що? Треба залишити всі свої справи, роботу, вивчити тему і пояснити. Тоді навіщо школа, вчитель? Ні і ще раз ні такому навчанню. Має бути нормальне навчання та живе спілкування. Ми повинні звикнути до існування вірусу та треба з цим навчитися жити. Скільки ще буде ізоляція: місяць, два, рік чи більше?».
Бабуся 4-ох внуків: «Негативно ставлюсь до такого навчання. Від березня я займаюсь уроками, бо батьки працюють. От до прикладу, сьогодні у внучки (навчається вона в 4-му класі) почався другий урок, новий вчитель математики і у Zoom сидять 8 учнів з 22 у класі. Вчитель встиг сказати як його звати, запитати чи не забули математику, які в кого книжки (які автори), сказав відкрити на четвертій сторінці книгу і відключився із Zoom, напевно, щось вибило. Внучка сміється і каже: «Ну все, тепер до нас не підключиться». Діти просто розмовляли одне з одним і десь аж через 30 хвилин вчитель підключився і сказав, що в нього перезавантажувався комп'ютер, після чого дав домашнє завдання і на цьому все закінчилося. Така ж ситуація і в старшої внучки. Вона після 9-го класу вступила в художнє училище. Вчора було 2 пари і провели їх більш-менш нормально. Сьогодні перша пара була, а наступну так і не провели, бо виявилося, що у викладачки чи то не було потрібної програми, чи самого комп'ютера. Студентам сказали сидіти біля свого комп'ютера, бо можливо у викладачки ще вийде підключитись, а якщо ні, то пара переноситься на наступний раз».
Мати першокласниці: «Про які враження від дистанційного навчання може йти мова, якщо в мене дитина вимушена вчитись у мене на роботі, в магазині, кожного дня по 4 уроки, а на роботі багато клієнтів, на яких донька відволікається. При цьому всьому, я не знаю «хто чим кашляє» і моя дитина змушена цим дихати. То про яку безпеку під час дистанційного навчання можна говорити? А іншого вибору чи виходу в нас із навчанням немає, оскільки прабабусі 80 років і навчати дитину онлайн вона не зможе».
Мама школяра і студента: «До всіх незручностей і проблем дистанційного навчання додаються перебої з електроенергією. У перші дні вересня, коли починається навчання, у багатьох селах проводять чистки електроліній. Через це діти не можуть підключитися до онлайн уроків. Як діяти в цій ситуації? Я дзвонила і в РЕМ, і в департамент освіти, і в адміністрацію… Діти, вчителі налаштувалися на уроки, а світла нема. Часто є перебої з інтернетом. У наших умовах якісно зробити дистанційне навчання нереально».
Мама учнів 7-го та 1-го класів з Лужан: «На рахунок дистанційного навчання – це жах! Інтернет ніби не поганий, але коли починається онлайн урок (ми займаємось в Zoom) зв’язок нестерпний, хтось нічого не чує, а когось взагалі викидає з уроку. Сенсу від таких уроків немає. Деякі вчителі просто кидають завдання у Вайбер, поки що це повторення пройденого матеріалу, а як бути з новими темами? А першачкам, що робити? Нам сьогодні роздали букварики і зошити з письма та математики, дали завдання І я вам скажу: добре, що я не працюю і що моя дитина дуже хоче в школу і поки що займається з захопленням, а як буде далі, не знаю. Старшого також постійно потрібно контролювати, перечитувати його Вайбер, бувало таке, що завдання зробив, а звіт вчителю не скинув, або скинув, а вчитель випадково видалив, або ж не в ту групу закинув. Загалом, це дуже складно і для дітей, і для батьків, тим більше, якщо обидва працюють. Я з меншою займалася 3 години і ще не все виконали, вона втомилась і тепер відпочиваємо».
Своїми враженнями про навчання за кордоном розповіла мама учня технікуму в Польщі:
«Ми готувалися продовжувати навчання після 9 класу у технікумі в Польщі. Але майже до кінця серпня не знали, чи будуть туди брати учнів з України, як вирішать питання з гуртожитком, обсервацією. Врешті, прийшло запрошення з технікуму, до якого подавали документи, і підтвердження про проживання в гуртожитку. У Польщі працює громадський транспорт, у магазини та інші громадські місця треба заходити в масці. Так само масковий режим у навчальному закладі: студенти повинні і на перервах, і в на уроках бути в масках. Викладачі теж у масках і прозорих захисних щитках. Навчання розпочинається щодня в різні години для різних груп - від 7 ранку до 11, щоб діти менше перетиналися. Батьків ні в приміщення технікуму, ні в гуртожиток не пускають. Їдальня працює при гуртожитку, щодня, крім вихідних, — триразове гаряче харчування. Тобто, крім носіння масок і регулярної дезінфекції, особливих змін в освіті нема».
Ось як коментують ситуацію депутати місцевих рад.
Депутат Кіцманської районної ради Леся Олійник: «Пропоную у великих школах навчання позмінно: 1-5 класи до обіду, 6-11 з обіду, початок уроку зсувати +-15хв. для кожного класу, відповідно і на перерві не буде скупчення. Ті батьки у яких діти мають великі ризики захворювання пишуть заяву на онлайн навчання, яке буде паралельно транслюватися з класу. Ну і обов’язково врахувати всі рекомендації МОЗу щодо запобіжних заходів».
Депутат Кіцманської міської ради Тетяна Наконечна: «Інформація отримана на останній позачерговій сесії: хворих 25 дітей, з них 9 на медикаментозному лікуванні, решта безсимптомно. У мене є пропозиція, яку я озвучувала на сесії: по-перше, зробити пари, тобто 4 пари в день, з них по уроку з кожної пари проводити у школі з перервою у 20 хвилин, щоб провітрити аудиторію, інші 4 уроки ‑ вдома на закріплення матеріалу (задачі, вправи, тощо) і можна розбирати помилки онлайн. По-друге, перед заходом у школу витирати ноги у ганчірку з дезрозчином + бахіли ( або змінне взуття), руки обробляти дезрозчином і дашок (не маска). Після уроків дашки залишати у класі і включати лампу. По-третє, можна ще ділити клас на 2 групи (по 15 школярів), де великі класи. Закривши все на «колодку» проблема не вирішиться, необхідно вживати заходів. Найлегше все закрити і заборонити, а результат буде такий же, бо діти будуть все одно спілкуватися між собою ».
