Продовжуємо серію публікацій про історичне минуле нашого краю. Про історію спорудження каплиць в селі Суховерхові написав місцевий краєзнавець Юрій Остафійчук.
Для віруючих людей каплиця — це символ віри, можливість помолитися та вознести подяку за всі земні гаразди, в щирій молитві просити в Бога заступництва і допомоги. Крім церкви, яка здавна існувала в Суховерхові, мешканці завжди зводили каплиці. Адже не всі парафіяни за станом здоров’я могли відвідувати центральний храм, а каплиці розташовувалось неподалік будинків. З давніх каплиць, про які нам відомо, згадаємо молитовну будівлю, яку збудували суховерхівці у грудні 1877 року. Поштовхом до її спорудження стала пожежа 17 травня 1877 року, коли від залишеної свічки, яка впала на підлогу, загорілася і згоріла до фундаменту церква. Люди планували весілля, хрестини, а культової споруди не стало. Тому в новозбудованій каплиці протягом п’яти років відправляли Службу Божу, хрестили дітей, відспівували померлих. І лише в 1882 році, коли звели нову церкву, релігійне життя села перейшло в храм. Стояла ця каплиця навпроти згорілої церкви за сучасною адресою в Суховерхові по вулиці Лесі Українки, 5, де зараз мешкає родина Василя Тодоровича Баєтула.
Не збереглася до наших днів каплиця, що розташовувалася на перехресті доріг за сучасною адресою: с.Суховерхів, вулиця Грушевського, 70. Тут здавна було роздоріжжя на Заліщики, Кіцмань, Суховерхів. Та коли розширювали дорогу, будуючи трасу з Кіцманя до Заліщиків, в середині 50 років минулого століття каплицю знищили. Адже радянська комуністична влада стояла на атеїстичних засадах несприйняття Бога.
Активно зводилися каплиці в час окупації Буковини королівською Румунією. А з приходом радянської влади в 1944 році церковне життя почало занепадати. Знищувалися каплиці, розбивалися хрести на полях, закривалися церкви, як це було, до прикладу, в сусідніх селах Давидівці, Кліводин, місті Кіцмань. Проте парафіяни Суховерхова не допустили закриття церкви в своєму селі, і жителі сусідніх населених пунктів приходили до них на Великдень освячувати пасхальні кошики.
Все змінилося з початком 1990 року, коли вже відчувався подих Незалежної України.
Першою каплицею в Суховерхові, яку збудовано в 1990 році, стала споруда по вулиці Буковинській, 4, біля обістя Василя Івановича і Катерина Іванівни Гуцуляків. Центральни образ — “Таємна вечеря”. Ця родина знала, що тут колись давно вже існувала каплиця, але її було знищено, тож вирішили відновити справедливість. Згідно розповідей старожилів, тут мешкала заможна родина Пігуляків — Іхтемія Георгійовича і Раїфти Онуфріївної, вони мали свій млин на Суховерхівському потічку. На східній околиці села, біля цісарської дороги і річки, близько 1890 року збудували капличку, яка стояла тут до радянських часів.
До божої справи будівництва каплички в Суховерхові долучилася родина Юрія Дмитровича і Євгенії Сидорівни Олексюків. В цьому ж 1990 році за адресою: вулиця Грушевського, 10, на куті Підтолока постала каплиця Георгія Переможця. Допомагав коштами для будівництва їх син Ярослав, який одним із перших під час четвертої хвилі міграції українців до Канади виїхав за кордон в кінці 1980-х років.
Каплиці в Суховерхові будували не тільки на перехрестях доріг, річок, а й в пам’ятних місцях битв, загибелі людей. Під час Першої світової війни 1914-1918 років за сучасною адресою в Суховерхові, вулиця Центральна, 44, розміщувався військовий шпиталь. Тут лікували поранених, часом і помирали солдати. Тож на цьому місці після закінчення війни Євстратій Дмитрович Біблюк, який також був на фронті, разом з дружиною Наталією Іванівною у 1918 році збудували каплицю, спорудили кам’яний хрест, як пам’ять про страшні моменти воєнного лихоліття. Каплиця стояла біля центральної дороги і не подобалася комуністичному керівництву. Надійшла вказівка знищити цю святиню, що і було зроблено. Жителі села через деякий час її відновили, але і вдруге каплиця була зруйнована. І лише з проголошенням Незалежності України знову почалося зведення цих “народних будівель”. До спорудження цієї каплиці долучилася родина Василя Дмитровича і Ольги Василівни Бойчуків, а також мешканці кута Діброва. Влітку 1994 відновлена релігійна споруда була освячена і названа на честь Святого Миколая Чудотворця.
В ландшафтній долині гарною архітектурною спорудою постала в 1999 році каплиця Святої Трійці за адресою: с.Суховерхів, провулок Сагайдачного, 1. Ініціатором будівництва і жертводавцем стала родина Василя Васильовича і дарії Василівни Пігуляків. Вони у славу Божу звели цю будівлю. Тож жителі кута Камара часто приходять помолитися і поставити свічку тут.
Каплицю Вознесіння Ісуса Христа збудовано в 2001 році. Знаходиться вона в Суховерхові по вулиці Шкільній, 15. Цю благородну справу для духовного розвитку на куті Підгора започаткувала глибоко побожна з дідів-прадідів родина Сергія Вісаріоновича і Руслани Михайлівни Костюків. Значну матеріальну і фізичну підтримку надали сусіди і мешканці цього кута. Символічно, що центральну ікону Вознесіння Ісуса Христа намалював колишній мешканець кута Підгора художник Олександр Іванович Ставчанський. Як розповіла Руслана Михайлівна Костюк, стимулом для побудови цієї каплиці стало те, що на цьому місці проживала родина дяка Костянтина Євстафієвича, який протягом 1875-1926 років допомагав священникам Суховерхова правити Святу Літургію.
На історичному куті Підтолока — Долина, за сучасною адресою: с.Суховерхів, вулиця Федьковича, 35, відкрилась у червні 2002 року каплиця Матері Ісуса Христа Пресвятої Діви Марії.
Цю споруду звела за власний кошт родина Сергія Івановича і Тетяни Миколаївної Скрипників. Каплиця стала частиною релігійної історії Суховерхова і місцем тихої розмови з Богом.
Каплицю на найстарішому куті Котлін спорудили за ініціативи родин Івана Тодоровича Біблюка і Михайла Васильовича Любомирського, долучилися й інші місцеві мешканці. Вибрали гарне місце на невеликій толічці, біля джерела по вулиці Віктора Романка, 2Б. 25 вересня 2005 року каплицю на честь Святого Миколая Чудотворця було освячено.
За велінням душі та серця християнська родина Василя Івановича Ткача збудувала каплицю на честь Введення в храм Пресвятої Богородиці, яку освятили 4 грудня 2010 року. На цьому місці пропонувалося зробити продуктову крамницю, бо мешканцям було далеко ходити в магазин,але Василь Іванович з дружиною вирішили, що краще спорудити каплицю. Будівля вийшла дуже гарна, в гуцульському стилі, з дерев’яного зруба. Верх каплиці прикрашають п’ять хрестів, що символізують єдність Ісуса Христа, Голови Церкви, і чотирьох євангелістів.
У мальовничому місці під самим лісом виблискує своїм срібним світлом купол з хрестом на каплиці святого Георгія, яка зведена 6 травня 2012 року в Суховерхові по вулиці Середній, 18. Організаторами спорудження цієї духовної будівлі і майстрами стали три жертводавці: Юрій Фокович Короп, Руслан Михайлович Лютик, Василь Васильович Деркач. Також до зведення цієї божої споруди долучились і небайдужі мешканці Суховерхова. Вони збудували каплицю, аби подякувати Творцеві за все, що він дає людям на землі. Адже неподалік, по вулиці Середня, 11, де зараз мешкає Орися Євгенівна Ватрич, в 1600 році стояла давня церква. Вона знаходилася біля старого молдавського шляху з Хотина, на Заставну, а звідти — на Суховерхів через ліс і до Снятина. Слава Богу за все!
Якщо ви знаєте історію капличок, які збудовані у вашому населеному пункті, або цікаві дані про інші історичні будівлі - пишіть нам, ми допоможемо поділитися цією інформацією з широким колом читачів та зберегти її для нащадків.
