Волонтери з німецької організації "Акція спокути заради миру" 22 вересня приїхали в Кіцмань, щоб прибрати єврейський цвинтар. Перед тим впорядковували поховання в Чернівцях, Кам'янці-Подільському, далі поїдуть у Вижницю та на Франківщину. Ми поспілкувалися з волонтерами, які розповіли про мету своєї роботи та про враження від України.
— Тут народився Володимир Івасюк? Де він жив? — це було перше, про що запитав мене один із волонтерів, який з однодумцями приїхав із Німеччини впорядковувати старий єврейський цвинтар у Кіцмані.
Ганс Херер перед поїздкою цікавився в інтернеті, якими визначними місцями і людьми славляться міста, по яких був запланований маршрут. Він розпитував про те, скільки часу жив Володимир Івасюк в Кіцмані, Чернівцях, про трагічну загибель композитора у Львові. Німецький пенсіонер вивчав мови Східної Європи, культуру і релігію та викладав ці предмети в гімназії. Кілька разів був з учнями на екскурсіях у Росії, а тепер приїжджає в Україну з «Акцією спокути заради миру».
— Мій дід брав участь у двох світових війнах як військовий медик. Батько дійшов до Ленінграду і повернувся з війни. Тема Східної Європи дуже важлива для нашої сім’ї. У Німеччині я займаюся темою історії євреїв. Ми маємо знати трагічні сторінки, щоб не повторити їх. Таким чином я можу вшанувати пам’ять цих людей, — розповів Ганс Херер.
Кейт Пауер
— Прибирати на єврейському кладовищі в Кіцмані приїхало 17 людей. Майже всі вони — з Німеччини, розповіла волонтерка Кейт Пауер. — «Акція спокути заради миру» (Aktion Sühnezeichen Friedensdienste, ASF) — німецька організація, яка заснована у 1958 з метою протидії спадщині нацизму. Поштовхом до цього було усвідомлення необхідності визнати провину послідовників нацизму. Організація має міжнародні волонтерські програми і табори у західній і східній Європі. Щороку ASF відправляє кілька сотень волонтерів у країни, які постраждали під час німецької окупації впродовж Другої світової війни і туди, де живуть жертви Голокосту.
Окрім волонтерської діяльності, ми також знайомимося з культурою, архітектурою українських міст, зустрічаємося з людьми. Ми ходили на концерт скрипаля в Чернівцях, були у вашому знаменитому університеті, гуляли містом. Я вважаю що ми, європейці, маємо бути єдині. І ми привеземо гарні враження про Україну до себе додому і будемо розповідати про вашу країну, — сказала Кейт Пауер.
У команді європейських волонтерів буда одна росіянка — жителька Пєрьмі Олена. Вона рано вийшла на пенсію, оскільки була на ліквідації аварії на ЧАЕС, тож «щоб не сидіти лише вдома перед телевізором» долучається до волонтерських акцій, робить корисні справи і водночас подорожує в різні країни та бачить багато цікавого. Питаю, чи не страшно було їхати в Україну, ще й на захід.
— Мене всі відмовляли їхати, хвилювалися, казали, що за російську мову мені тут «голову відріжуть», — посміхаючись, каже Олена. — Але все добре, агресії в свій бік я не бачила, на російську всі реагують нормально. Правда, я з пересторогою дивлюсь на чоловіків, особливо у військовій формі… Але коли приїду додому, розкажу про те, що бачила на власні очі і сподіваюся на мир між нашими державами.
Кейт Пауер також розповіла, що у волонтерських таборах можуть брати участь також і українці. Є різновікові групи, особливо можливість попрацювати волонтером і водночас вдосконалити знання з німецької цікавить молодь.
