Шкільні роки — найкращі в нашому житті. Безтурботне життя, багато друзів, різноманітні гуртки… І, здавалося б, ніщо не може їх зіпсувати, але чи так це насправді?
За статистикою близько 67 % дітей стикалися з булінгом. Цифри вражають. Розберімося по черзі, що таке булінг, та в чому полягає суть проблеми.
Що ж таке булінг? Міністерство юстиції подає таке визначення:
Булінг — це діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.
Зазвичай булінгу піддаються діти, які вирізняються поміж інших. Починаючи від рудого волосся, занадто високого або ж низького росту, ваги тіла, форми носа, очей, успіхів у навчанні, матеріального статусу й це навіть не повний список.
Своєю історією поділилась Анастасія, яка в школі стикнулась з булінгом.
«Мені було 9 років, коли мої однокласники почали мене цькувати через руде волосся та веснянки.Які тільки образливі слова та насмішки я не чула на свою адресу…
Це все призвело до того, що в мене поступово зник інтерес до навчання та я почала відмовлялась ходити в школу. Скаржилась батькам на головний біль або погане самопочуття, кожного разу доводилось вигадувати нові причини, щоб не йти до школи, на що я тільки не йшла заради цього.
Замість того, щоб розповісти комусь про це, я почала ображати кривдників, тоді це здалось єдиним правильним варіантом, оскільки в моїй маленькій рудій голові міцно засіла думка, будуть боятись — залишать в спокою. Натомість це призвело до ще більшого цькування та постійних бійок.
Вже в старшому віці мені довелося працювати з психотерапевтом, щоб подолати проблеми, травми та комплекси зумовлені булінгом»,- згадує Анастасія.
Що ж робити?
Психолог Анна Ратінська у матеріалі видання TheVillage говорить про наслідки булінгу і шлях до їхнього подолання так: «Наслідки булінгу можуть бути різні. Найчастіше — це замкнутість, психологам доводиться працювати з антисоціальними підлітками, які абсолютно не вміють спілкуватися з навколишнім світом. Доводиться пояснювати, що світ не такий страшний, яким був до цього. Це може тривати від 2 до 3 років. У таких дітей руйнується віра у соціум, вони насторожені, тривожні. Але найбільший страх — це підліткові суїцидальні думки.»
Сайт міністерства Юстиції дає поради для наступних випадків:
Якщо ваша дитина стала жертвою булінгу:
— Подайте керівнику закладу освіти заяву про випадки булінгу (цькування) щодо вашої дитини;
— Поясніть дитині, до кого вона може звернутися за допомогою в разі цькування (вчителі, керівництво школи, психолог, старші учні, батьки інших дітей, охорона).
Якщо вирішити ситуацію з булінгом на рівні школи не вдається — зверніться в поліцію!
Захистіть свою дитину від цькування!
Якщо ви стали свідком булінгу:
Втрутитися і припинити цькування — булінг не слід ігнорувати;
— Обов’язково повідомте педагогів або керівництво закладу освіти про ситуацію, що склалася;
— У разі бездіяльності керівництва закладу освіти — зверніться із заявою в поліцію!
Як допомогти дитині-агресору?
— Відверто поговоріть із дитиною про те, що відбувається, з’ясуйте мотивацію її поведінки;
— Поясніть дитині, що за вчинення булінгу настає адміністративна відповідальність;
— Чітко й наполегливо попросіть дитину припинити таку поведінку; повідомте їй, що будете спостерігати за її поведінкою;
— Зверніться до шкільного психолога і проконсультуйтеся щодо поведінки своєї дитини під час занять;
— Дотримуйтесь рекомендацій комісії з розгляду випадків булінгу, якщо щодо вашої дитини
Пам’ятайте, дитина-агресор не зміниться відразу! Це тривалий процес, який потребує витримки й терпіння!
Після прийняття Верховною Радою України Закону України № 8584 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо протидії булінгу», у судах винесли близько 600 рішень. Звісно, усі вони змогли розв'язати проблему, десь цькування далі продовжувались. Постраждалі були вимушені перевестись в іншу школу, лікувати численні фізичні пошкодження, депресію та панічні атаки. Але, як би не було, тепер діти можуть сподіватись на допомогу, підтримку та захист.
Якщо у вас залишились питання з даного приводу, будь ласка, телефонуйте до контакт-центру системи безоплатної правової допомоги за номером 0 (800) 213 103, цілодобово та безплатно в межах України.
Якщо дитині необхідна психологічна допомога – зверніться на Національну дитячу «гарячу лінію» для дітей та батьків з питань захисту прав дітей за номером 116-111
