Свято Другої Пречистої традиційно вважається жіночим святом, коли жінку належить вшановувати як продовжувачку роду. Це свято, очевидно, успадковує давнє арійське свято Рожениць, коли наші предки висловлювали подяку “польним духам”, тобто опікунам нив та врожаю, які спочатку засівали і пророщували зерно, а потім поливали.
Історія свята
Християни відзначають це свято приблизно з VІ століття. Згідно з переказами, батьки Діви Марії – Йоаким і Анна, були благочестивим подружжям, але, проживши у шлюбі 50 років, не мали дітей. Юдеї, які вважали безпліддя Божою карою людині за її гріхи, насміхалися над ними.
Одного разу на святі священник у Єрусалимському храмі навіть відмовився прийняти у Йоакима жертву, привселюдно назвавши його грішником. Його дружина почула це і пішла в свій сад. Чоловік засмутився з того і довго з плачем молився Богові. Тоді йому явився ангел, котрий напророкував скоре народження дитини. У відповідь старий пообіцяв присвятити дитя Богові. Тим часом Анна теж бачила ангела і отримала втішну вістку. Невдовзі у подружжя дійсно народилася дівчинка, яку назвали Марією.
Сенс свята полягає у прославлянні Богородиці – першої події у ряду тих, якими Господь готувався врятувати людство. А ще в тому, що людина має вірити й довіряти Богові, навіть тоді, коли саме в собі сумнівається.
Традиції свята
Цей день знаменний народженням Діви Марії, матері Ісуса Христа, і в це свято прийнято відзначати початок порятунку християн, радіти закінченню бездітності Анни і Якима, батьків Марії. До Різдва Богородиці прийнято збирати весь урожай, і дякувати за нього, починати прибирати вулики.
Раніше було прийнято ходити один до одного в гості в цей день, щедро накривати столи. Окрім обов’язкових рибних страв, готували всілякі м’ясні: борщ із свининою чи птицею, печеню чи то душенину з м’ясом, різноманітну городину, фаршировану м’ясною начинкою, голубці, пироги, млинці, вареники.
Цей сезон передбачає широке вживання свіжих овочів і фруктів. Усе це активно використовувалося в народній кухні в Україні на храми Другої Пречистої.
У це церковне свято варто щиро просити Діву Марію про найпотаємніше, причому особливо актуальні прохання про народження дитини бездітних сімейних пар.
На Різдво Богородиці багато дівчат і жінок ходили до водойми вмиватися до світанку, — вважається, що так можна зберегти красу до самої старості і швидше знайти чоловіка. Для здоров’я дітей пороги обливали водою, а також спалювали старе взуття.
Під цю пору помітно псується погода та зазвичай дощить, тому до Другої Пречистої годилося викопати всю картоплю та засіяти землю житом.
У свято заборонено: сваритися і лихословити; ухилятися від походу до церкви під приводом важливих домашніх справ; перебувати в зневірі; згадувати старі образи.
Народні прикмети
Вранці на Різдво Пресвятої Богородиці туман – до дощів.
Вранці йде дощ, то литиме він ще 40 днів, а зима видасться холодною.
Прийшла Перша Пречиста – одягла природа намисто, прийшла Друга Пречиста – взяла комара нечиста, прийшла Третя Пречиста – стала діброва безлиста.
Прийшла Пречиста – на дереві чисто, а прийде Покрова – на дереві голо.
Пречиста – картопля чиста.
Прийшла Пречиста – принесла старостів нечиста.
Перша Пречиста жито засіває, а друга – дощем поливає.
Якщо на Різдво Богородиці погода буде сонячною, то і осінь чекає тепла і ясна, без рясних дощів.
Шипинці
В Шипинцях в центрі села височіє духовна споруда — мурована тридільна церква Різдва Богородиці, зведена на кошти місцевого поміщика Дмитра де Костіна в 1812 р. Фундатор храму і його родина поховані на церковному подвір'ї, де збереглося вісім старих хрестів. Церква типова для Буковини: безкупольна, з невисокою дзвіницею з барочним дахом над бабинцем. Дзвіниця значно молодша за церкву: з 2003 р. А от дзвони походять з першої третини ХХ століття. В Першу світову старі дзвони шипинської церкви зняли, щоб відлити з них зброю.
В румунські часи при церкві Різдва Богородиці діяв аматорський чоловічий хор під керівництвом Ореста Масікевича, який зачаровував своїм співом чернівчан.
До речі, в селі раніше була резиденція поміщика, однак вона не збереглася. Сьогодні ви зможете побачити тільки залишки графського парку.
Іванківці
Дерев'яну церкву в Іванківцях датують 1794 роком. Проте, спираючись на лист 1796 року, де тодішня церква в селі названа "стара і зовсім пошкоджена", вважають, що вона збудована суттєво раніше (можливо, в XVII ст.). Переказують, що первісно святиню мали зводити в іншому місці, проте через дивні події місцевий пан дозволив будувати її на подарованому ним ґрунті в центрі села.
У 1795-1796 рр. церква невідомо як і чим пошкоджена, тому вимагала ремонту, який зробили 1801 року. В той час почали готуватися до будови нової церкви, яке реально мали розпочати аж через сто(!) років, щойно в 1910-х роках, але намір не був здійснений. Стара церква Різдва Богородиці була чинною до 2007 року, коли освятили новий храм. Давня святиня належить до пам'яток архітектури національного значення.
Церква знаходиться відразу з заходу від нового мурованого храму, в центрі села, біля дороги. Типового для Буковини хатнього типу тридільна церква, з ледь ширшим бабинцем, вівтарем гранчастим в плані, вкрита спільним багатосхилим дахом. Традиційний вхід до церкви з півдня до бабинця через зовсім невеликі двері.
Острий Кілок
Церква Різдва Богородиці знаходиться у лісі на відстані від людських осель біля хутора Острий Кілок (село Верхні Станівці).
Ця релігійна споруда за часів атеїстичної радянщини була закрита на довгі роки. За цей час будівля почала руйнуватися від погодних умов. Коли в роки незалежності наполегливі парафіяни домоглися відкриття храму, одразу взялися за ремонт даху та реставрацію всередині церкви.
Освячена, ймовірно, 21 вересня 1940 року. Інші дані свідчать, що церкву зводили з 1932 по 1934 роки.
До церкви ближче (пішки) з села Дібрівка або хутора Брусенки, проте єдина дорога до неї веде саме з Верхніх Станівців, тому церква, як і хутір Острий Кілок, належить до цього села. На Богослужіння до церкви приходять жителі довколишніх сіл і хуторів, долаючи пішки по кілька кілометрів.
