Стрітення Господнє, або Принесення до Храму – це одне з дванадесятих (12-ти найважливіших після Великодня) церковних свят. Що ж таке Стрітення? З грецького це слово перекладається як "зустріч". У церковній традиції це день, коли на 40-й день після Різдва немовля Ісуса Христа принесли до Єрусалимського храму, де його зустрів Симеон Богоприємець.
Християни різних конфесій відзначають Стрітення Господнє у різні дати. Православна та греко-католицька церква відзначають Стрітення 15 лютого, католицька – 2 лютого.
Історія і значення свята
За стародавнім іудейським звичаєм, на сороковий день після появи на світ хлопчика-первістка батьки повинні були принести його в храм, щоб присвятити Богові. Матері дитини протягом цих сорока днів заборонялося входити в храм: це були дні очищення. Хоча Марія, ставши Матір’ю Господа, освятилась Його народженням, і не перестаючи бути Дівою, не потребувала в очищенні за загальним законом, але по глибокому смиренню підкорилася його приписанню.
Представляючи дитину Господу, його викуповували; в якості викупу батьки приносили жертву: багаті — барана або теля, бідні – двох голубиних пташенят. Діва Марія принесла до храму Дитятко та двох голубів за Нього в жертву.
Тоді в Єрусалимі жив благочестивий і праведний старець Симеон, якому Дух Святий відкрив, що буде жити він до тих пір, поки не побачить Христа. За навіюванням Духа Божого Симеон прийшов в храм якраз тоді, коли батьки принесли туди Немовля Христа, щоб вчинити над Ним законний обряд. Старець взяв на руки Ісуса, чому і називається Богоприємець, благословив Його і промовив: «Нині відпускаєш раба Твого, Владико, по слову Твоєму, зі світом; бо побачили очі мої Спасіння Твоє, яке Ти приготував перед лицем усіх народів, – світло і просвітництво язичників і славу народу Твого Ізраїлю».
В цей же час в храмі була 84-річна вдова Анна. Вона теж прославляла Господа і говорила всім, що Немовля Ісус і є обіцяний Спаситель. У цей день Ісуса присвятили Господу, а Симеон і Анна-пророчиця оголосили Його Спасителем.
Народні традиції та вірування
За народними віруваннями на Стрітення 15 лютого зима зустрічається з літом. Існують традиції ще з язичницької доби: співати пісні-замовляння на теплу погоду і ранню весну. Також на Стрітення ворожили: виставляли тарілку з зерном на ніч на вулицю, якщо зранку на зерні була роса, буде врожай, якщо зерно буде сухим – рік буде з поганим врожаєм. У церквах на Стрітення святять воду та свічки.
Посвячені на Стрітення свічки звалися “громичними”, бо їх запалювали і ставили перед образами під час грози, щоб оберегти людей і худобу від грому. Ці ж свічки давали в руки вмираючому при читанні одхідної молитви. В день Стрітення, коли приходили з церкви, запалювали “громичну” свічку – “щоб весняна повінь не пошкодила посівам і щоб мороз дерев не побив!”. Від “громичної” свічки і саме свято, крім “Стрітення” або “Стрічання”, називалося колись “Громиця”.
Період між Стрітенням (15 лютого) та Благовіщенням (7 квітня) вважається часом, коли зима бореться з весною.
Народні прикмети на Стрітення
Оскільки Стрітення розцінюється як зустріч зими та літа, то і народні прикмети, пов’язані з цим святом, в основному про погоду та врожай.
►Якщо на Стрітення ясна і тепла погода, урожай буде добрим.
►Відлига – до пізньої і дощової весни.
►Заметіль на Стрітення – теж до пізньої весни.
►Теплий день – до ранньої і теплої весни.
►Зоряне небо в ніч з 14 та 15 лютого – до пізньої весни.
