Цей старовинний панський будинок пережив Туреччину, Австро-Угорщину, Румунію, Радянську владу і в хорошому стані зберігся до наших днів незалежної України. Він вважається одним із найстаріших на Буковині. Хоча точної дати його побудови ніхто сказати не може. В архівних даних значиться ХІХ століття, в інших джерелах – кінець ХVІІ — початок ХVІІІ століття.
Старша сестра відомого кіноактора Івана Миколайчука Фрозіна Грицюк розповідала, що, за словами її бабусі, палац побудовано 1663 року. Старожили села запам’ятали, що тут проживали три пані: Люня, Люзя і Людвіга. В їхньому маєтку було багато пав та голубів. Пани володіли лісом та земельними ділянками, на які наймались працювати місцеві жителі. А ще на місці теперішньої підсобної будівлі був корпус з небагатьма психічно хворими, якими пани й опікувалися. Як відомо, панський будинок передавався із покоління в покоління іншим власникам.
У статті Оксани Гучко, викладача історії Чернівецького медичного коледжу БДМУ «Розвиток лікарняної служби на Буковині у міжвоєнний період 1018-1940 рр.» (газета «Здоров’я Буковини», №3-4 за 24 лютого 2017 р.) розповідається про обласну психіатричну лікарню. Зокрема, зазначається: «Господарські проблеми лікарні частково вирішувалися за рахунок аграрної колонії, відкритої у 1921 р. у селі Чортория. Спершу вона була організована досить примітивно, проте давала можливість окремим хворим перебувати на свіжому повітрі і в межах можливого працювати. Вважалося, що робота на землі могла давати користь деяким хворим. Згодом цю колонію перепрофілювали на філію для хронічно хворих».
У книзі С.П.Сагалаєва та Г.П.Касько «Сторінки історії психіатричної допомоги на Буковині 1902-2002 роки» йдеться: «Оскільки більшість хворих були селянами, то в 1921 році створили філію лікарні в Чорториї для 30 спокійних працюючих хворих. Тут було створено умови для занять сільськогосподарською працею».
Згідно цих даних, 1921 рік можна вважати початком створення Чорторийської психлікарні, підпорядкуваної Чернівецькій обласній психіатричній лікарні. Останнім господарем будинку був пан Рутковський. В архівних даних вказується, що, згідно постанови Чернівецького облвиконкому № 455 від 28 квітня, бувший маєток Рутковського в селі Чортория Вашківецького району закріпити за трудколонією Чернівецької психлікарні. На теперішній час архівні документи установи зберігаються з 1955 року, де до 1955 року – невідомо. В наказі №1 від 1 лютого 1956 р. по обласній психології зазначено, що хронічне жіноче відділення для неспокійних хворих реорганізується в обласну лікувально-трудову психіатричну колонію, а працівникам виплачувати за шкідливість 30%. Того ж року, в наказі №219 від 29 травня призначено працівників відповідальними за збереження документних матеріалів медстатистики колонії, за посилення нагляду за вимірювальними приборами.
Із 1985 по 1992 рік в медичному закладі був наркологічний диспансер і при ньому відділення для психічно хворих на 60 ліжок.
14 серпня 1992 року Чорторийська психіатрична лікарня припинила свою роботу, а на її місці створено психоневрологічний будинок-інтернат, який працює донині і підпорядковується управлінню соціального забезпечення населення.
Свого часу керівниками лікувального закладу в Чорториї були: у 1955 р. – Ф.Зимін, 1958 р. — Федір Гольденберг, 1964 р. – Микола П’ясецький, далі – Валерій Петрук, Василь Табаков, Михайло Пацалюк, Іван Данилюк, Олег Малярчук, Ольга Кондрат. З 2018 року директором працює молодий, енергійний Вадим Костащук (на знімку ліворуч).
Більшість працівників, які пропрацювали тут 20 і більше років, – місцеві жителі. І багато з них – сімейні пари. Це Георгій і Фрозіна Григорчуки, Георгій і Фрозіна Грицюки, Дмитро і Галина Пишнюки, Василь та Марія Николайчуки, Орест і Орися Іванюки та інші.
– У нас на харчоблоці була надзвичайно важка праця, – згадує колишня кухарка із 40-річним стажем Василина Плешко. – Доводилось велику піч топити дровами, щоб приготувати їжу. А як підвели природний газ та встановили сучасне обладнання, стало працювати набагато легше.
Зараз Чорторийський психоневрологічний будинок-інтернат – це сучасний заклад з усіма необхідними умовами. Тут проживають 118 чоловік не тільки із нашої області, а й із інших куточків нашої країни. Всі пацієнти потребують сторонньої допомоги. Для підопічних тут просторі затишні кімнати з усіма зручностями, зал для відпочинку із телевізорами. Для проведення дозвілля — шашки, шахи, доміно. Є і тренажерний зал, а в бібліотеці – різноманітні книги.
– Для підопічних організовуємо різні цікаві заходи, зокрема вітаємо кожного із днем народження, – говорить культпрацівниця Любов Винничук. – Хворі мають можливість гуляти територією парку, а деяким із них, згідно поданих заяв, дозволяють із рідними покидати територію будинку-інтернату.
На території закладу є сад, земельні ділянки, на яких для власних потреб вирощують картоплю, зелень, овочі. Для кращого харчування утримують корів та свиней. Отже, молоко і м’ясо подається до столу власного виробництва. Також випікають хліб, заготовляють фрукти, овочі та лікарські трави. Підопічні отримують повноцінне 5-разове харчування. А щоб страви були смачнішими, стараються кухарі Івонина Мельничук, Анна Іванюк та Анжела Купчанко, кухонний працівник Олена Яворенко, буфетниці Світлана Козьма і Іванна Савюк.
– Наш заклад забезпечений всіма необхідними медикаментами, – розповідає старша медична сестра Феофіла Цюпало, яка працює більше 30 років. – Здоров’ям підопічних опікуються медичні працівники Марія Журавель, Марія Панчук, Дмитро Ізбінський, Людмила Спащук. За санітарним станом слідкують молодші медичні сестри Зіновія Лукінюк, Марія Деркач, Марія Григорчук та інші. Всі підопічні вакциновані від Covid-19. В окремі дні приїжджають сімейний лікар-терапевт та фтизіатр.
– У нашому закладі центральне водопостачання із колодязем, опалення природним газом, а в майбутньому плануємо побудувати житловий корпус із зручностями для лежачих та з обмеженою рухливістю людей. Кімнати достатньо забезпечені м’яким та твердим інвентарем. Є пральня та лазня, – розповідає директор закладу Вадим Костащук.
Багато років працюють головний бухгалтер Наталія Савюк, бухгалтери Галина Пунговська, Надія Кузенко, ветлікар Микола Євстафієвич, кочегар Георгій Чорногуз, тракторист Микола Іванюк та інші.
На території панує атмосфера давніх часів. Тут споруджено в 50-х роках минулого століття погруддя видатного фізіолога І. П. Павлова.
Збереглися алея каштанів, посаджених далекого 1865 року, тюльпанове дерево, якому понад 200 років. А в дендропарку ростуть модрина європейська, берест та інші породи дерев.
Збереглася і старовинна дерев’яна церква (1794 р.), де колись молились мешканці маєтку. Їх тут і поховано. Коли згоріла сільська церква, пани дозволили місцевим жителям приходити на Службу Божу. Зараз церква Різдва Пресвятої Богородиці діюча і належить до ПЦУ.
Василь ПИШНЮК, краєзнавець, член Національної спілки журналістів України.
Фото автора та із домашніх архівів колишніх працівників Чорторийського психоневрологічного будинку-інтернату.
