Щорічно 2 лютого відзначається Всесвітній день водно-болотних угідь. З цієї нагоди Чернівецький обласний краєзнавчий музей підготував матеріал про комплексну пам’ятку природи «Озеро «Болото», що розташована поблизу Борівців.
Озеро — це водойма природного походження з плаваючими торфовими островами та рідкісними водно-болотними рослинами. Озеро Болото знаходиться на південний захід від села у верхів’ях одного з витоків річки Совиці-Ставчанської, займає площу 20,4 гектара, витягнуто майже на 1 кілометр із заходу на схід і має ширину від 100 до 300 метрів.
КОМПЛЕКСНА ПАМ’ЯТКА ПРИРОДИ ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНОГО ЗНАЧЕННЯ «БОРІВЦІВСЬКА»
Площа: 20,4 га. Розташування: Кіцманський район, околиці с. Борівці. Підпорядкування: Борівецька сільська рада. Утворення: Рішення виконавчого комітету Чернівецької обласної ради народних депутатів від 17 березня 1992 року № 72 (комплексна пам’ятка природи «Озеро «Болото»); Рішення 18 сесії Чернівецької обласної ради народних депутатів XXI скликання від 21 грудня 1993 року (комплексна пам’ятка природи місцевого значення «Озеро «Болото»); Указ Президента України від 20 серпня 1996 року № 715/96 (комплексна пам’ятка природи загальнодержавного значення «Борівцівська»).
Охороняється водойма природного походження, яка розташована північніше с. Борівці. Вона витягнута майже на 1 км із заходу на схід, її ширина від 100 до 350 м і розміщена у верхів’ях одного з витоків р. Совиця Ставчанська. Чаша озера має карстово-тектонічний генезис, при переважаючих глибинах 1–2 м у верхній частині водойми і 3–4 м у нижній; у карстових западинах глибина сягає 5–6 м. Залежно від режиму зволоження, коливання рівня води відбуваються в межах 0,5–1,0 м з осушенням мілинних ділянок. Основну цінність і екзотичність становлять плаваючі торф’яні острови площею 0,1–0,15 га з підводною подушкою до 1,5–2,0 м та деревами (вільха, верба) заввишки до 8–10 м. Острови «мандрують», змінюючи конфігурацію водного плеса. Уздовж берега наявна буферна зона, утворена водно-болотною, лучною і деревно-чагарниковою рослинністю. Водойма перебуває на стадії евтрофікації з інтенсивним відкладанням органічних решток. Карстовий водообмін ще не достатньо вивчений, але він існує й обумовлений приляганням з південного сходу та сходу великого карстового масиву – так званого Борівецько-Киселівського низького закарстованого плато.
Найціннішими в созологічному відношенні у складі рослинності озера є зникаючі в регіоні водні угруповання латаття білого, які мають реліктовий характер і є чи не найбільшими за площею на території Чернівецької області. З водних угруповань тут відмічені також асоціації рдесників гостролистого і плаваючого. Прибережно-водна рослинність озера представлена ценозами формацій очерету звичайного, рогозу широколистого, лепешняка великого, осоки гострої, сусака зонтичного й іншими.
Із хребетних тварин у межах заповідного об’єкта виявлено 56 видів: променепері риби – 8, земноводні – 5, плазуни – 1, птахи – 39 і ссавці – 3. Фауна безхребетних фактично не вивчена.
Певну цінність мають поселення чаплевих птахів, насамперед квака, занесеного в додаток 2 до Бернської конвенції. Загалом тут встановлено перебування 22 «бернських» видів тварин.
Як ключова територія, ця пам’ятка природи є важливим елементом регіональної екомережі. Вона має велике науково-пізнавальне й екологічне значення.
